субота, 22 листопада 2014 р.

Псалом 28

Дайте Господу, Божі сини, дайте Господу славу та силу!
Дайте Господу славу Імення Його, у препишній святині впадіть перед Господом!
Голос Господній над водами, Бог слави гримить, Господь над великими водами!
Голос Господній із силою, голос Господній з величністю.
Голос Господній ламає кедрини, голос Господній торощить кедрини ливанські.
Він примусить скакати Ливан як теля, та Сиріон, мов молоду антилопу.
Голос Господній викрешує полум'я огняне,
голос Господній пустиню тремтіти примушує, Господь чинить пустелю Кадеша тремтячою.
Голос Господній примушує лані тремтіти, й ліси обнажає, а в храмі Його все належне Йому виголошує: Слава!
Господь пробував в час потопу, і буде Господь пробувати повік віку Царем!
Господь подасть силу народу Своєму, Господь поблагословить миром народ Свій!
(Псалми 28:1-11)

вівторок, 11 листопада 2014 р.

Псалом 27

До Тебе я кличу, о Господи скеле моя, не будь же безмовним до мене, бо коли Ти замовкнеш до мене, я стану подібний до тих, що сходять до гробу…
Почуй голос благання мого, як я кличу до Тебе, коли руки свої я підношу до храму святого Твого!
Не хапай мене з грішними й тими, хто чинить безправство, хто плете своїм ближнім про мир, але зло в їхнім серці!
Віддай їм за їхнім учинком, і за злом їхніх учинків, згідно з ділом їхніх рук Ти їм дай, верни їм заслужене ними,
бо вони не вдивляються в чинність Господню й діла Його рук, нехай їх поруйнує, й нехай не будує Він їх!
Благословенний Господь, бо Він почув голос благання мого!
Господь моя сила та щит мій, на нього надіялось серце моє, й Він мені допоміг, і втішилося моє серце, і співом своїм я прославлю Його!
Господь сила народу Свого, і захист спасіння Свого помазанця!
Спаси Свій народ, і поблагослови спадщину Свою, і спаси їх, і піднось їх навіки!
(Псалми 27:1-9)

понеділок, 10 листопада 2014 р.

Сповідання віри - Про месу

Статті про суперечливі питання, у яких дано перелік зловживань, що виправлені
XXIV стаття. Про месу

Нас несправедливо було звинувачено в забороні меси. Ми не хвалимося, але очевидним є те, що меса дотримується серед нас з більшою побожністю і серйозністю, ніж серед наших опонентів.

Навіть більше від того, людей навчають часто із більшою старанністю про святе Таїнство,чому воно було запроваджене, і як його слід використовувати (а саме,для втіхи змучених сумлінь), для того щоб людей заохочувати до участі в Причасті та в месі. Людей також навчають про інші фальшиві вчення щодо Таїнства.
Тим часом не було зроблено помітних змін у прилюдних церемоніях меси, хіба що в певних місцях німецькі гімни співаються доповненням до латинських відповідей, щоб навчати та настановляти людей.
Зрештою, головною метою усього, що відбувається під час Богослужінь, є навчання людей тому, що вони повинні знати про Христа.
Однак, перед нами, месою зловживали багатьма способами, перетворюючи в щось подібне до ярмарку, купуючи її та продаючи і дотримуючись їх у майже всіх церквах виключно з грошових міркувань. Такі зловживання ще перед нами засуджувалися вченими та побожними людьми.
Тоді, коли наші проповідники про це проповідували і священикам нагадувалося про жахливу відповідальність, що повинна належним чином непокоїти кожного християнина (а саме, що кожен, хто вживає Таїнство недостойно, винен у крові та тілі Христових),
такі корисливі меси і приватні меси, що раніше проводилися з примусу заради прибутків і платні, у наших церквах були припинені.
Водночас було осуджено огидну помилку, відповідно до якої навчалося, що наш Господь Христос Своєю смертю зробив був викуп лише за прабатьківський гріх і запровадив месу, як жертву за наші гріхи.
Це перетворило месу в жертву за живих і мертвих, в жертву, за допомогою якої знімалися гріхи і умилостивлювався Бог.
За тим виникли дебати, чи меса, проведена за багатьох, однаково цінна, як і особлива меса, проведена за одну людину. З цього виростали нескінченні помноження мес, через які люди очікували одержати все те, що вони потребували від Бога. Тим часом віра в Христа і правдиве служіння Богові були забуті.
Тому, поза всяким сумнівом, слід було навчати людей, щоб вони могли знати, як слід правильно використовувати це Таїнство.
По-перше, вони навчали, що Святе Письмо в багатьох місцях показує, що нема жертви за прабатьківський гріх, а чи за будь-який інший гріх, за винятком смерті Христа.
Бо в Посланні до євреїв написано, що Христос приніс Себе Сам у жертву, і що цією жертвою Він заплатив за всі гріхи.
Те, що Христова смерть викупила лише прабатьківський гріх, а не й інші гріхи, є нечуваною новиною у церковному вченні. Тож ми маємо надію, що кожен зрозуміє, що цю помилку було осуджено небезпідставно.
По-друге, св. Павло навчав, що ми отримуємо благодать перед Богом через віру, а не через діла.
Очевидно протилежним до цього вчення є зловживання месою тими, що гадають, що благодать отримується здійсненням цього діла, бо ж добре відомо, що меса використовується для того, щоб позбавити від гріха і отримати благодать, і всі інші блага від Бога, не лише для самого священика, але й для цілого світу і для інших, як живих, так і мертвих.
По-третє, святе Таїнство не було запроваджене для того, щоб приносити жертву за гріхибо принесення жертви вже відбулося, але для того, щоб пробуджувати нашу віру та втішати наші сумління, коли ми розуміємо, що Таїнством благодать і прощення гріхів обіцяються нам через Христа. Отже, Таїнство вимагає віри, а без віри воно використовується марно.
Оскільки ж меса не є жертвою, що дозволяє зняти гріхи інших людей, чи то живих, чи мертвих, але вона має бути Причастям, у якому священик та інші отримують Причастя для себе, то серед нас воно дотримується таким чином: на свята, а також в інший час, коли присутні причасники, проводиться меса, а ті, що бажають цього, причащаються.
Таким чином меса серед нас дотримується правильним способом, способом таким, яким вона раніше дотримувалася в Церкві, і який може бути доведений твердженням св. Павла в 1 Кор. 11:20 і далі, та багатьма твердженнями святих отців.
Так Іван Золотоустий розповідає, як священик ставав щодня, запрошуючи декого до Причастя і забороняючи іншим підходити.
Стародавні канони також зазначають, що один чоловік виконував обовязки і причащав інших священиків і дияконів,
бо слова Нікейського канону промовляють таке: «Після священиків диякони отримуватимуть Таїнство за чином від єпископа чи священика».
Отже, не було запроваджено ніякої новини, яка б не існувала в Церкві від стародавніх часів, і через те, що суттєвих змін не було зроблено в привселюдних церемоніях меси, за винятком того, що інші ненеобхідні меси, що проводилися, можливо, через зловживання, разом із священнослужительськими месами, були припинені. Тому не можна, діючи справедливо, відкидати подібну месу, як єретичну і нехристиянську.
У колишні часи, навіть у великих церквах, де було багато людей, меса не проводилася щодня тоді, коли тільки збиралися люди, бо відповідно до 9-ої книги церковної історії (Historia Tripartita) в середу і пятницю читалося і розяснювалося Святе Письмо в Александрії та всі ці богослужіння проводилися без меси. 


пʼятниця, 7 листопада 2014 р.

Псалом 26

Господь моє світло й спасіння моє, кого буду боятись? Господь то твердиня мого життя, кого буду лякатись?
Коли будуть зближатись до мене злочинці, щоб жерти їм тіло моє, мої напасники та мої вороги, вони спотикнуться й попадають!…
коли проти мене розложиться табір, то серце моє не злякається, коли проти мене повстане війна, я надіятись буду на те, на поміч Його!
Одного прошу я від Господа, буду жадати того, щоб я міг пробувати в Господньому домі по всі дні свого життя, щоб я міг оглядати Господню приємність і в храмі Його пробувати!
бо Він заховає мене дня нещастя в Своїй скинії, сховає мене потаємно в Своєму наметі, на скелю мене проведе!
А тепер піднесеться моя голова понад ворогами моїми навколо мене, і я в Його скинії буду приносити жертви при відзвуках сурм, і я буду співати та грати Господеві!
Почуй, Господи, голос мій, коли кличу, і помилуй мене, і озвися до мене!
За Тебе промовило серце моє: Шукайте Мого лиця! тому, Господи, буду шукати обличчя Твого:
не ховай же від мене обличчя Свого, у гніві Свого раба не відкинь! Ти був мені поміч, не кидай мене, і не лишай мене, Боже спасіння мого,
бо мій батько та мати моя мене кинули, та Господь прийме мене!
Дорогу Свою покажи мені, Господи, і провадь мене стежкою рівною, ради моїх ворогів!
Не видай мене на сваволю моїх ворогів, бо повстали на мене ті свідки облудні та неправдомовці,
немов би не вірував я, що в країні життя я побачу Господнє добро!
Надійся на Господа, будь сильний, і хай буде міцне твоє серце, і надійся на Господа!
(Псалми 26:1-14)

четвер, 6 листопада 2014 р.

Псалом 25

Суди мене, Господи, бо ходив я в своїй непорочності, і надіявсь на Господа, тому не спіткнуся!
Перевір мене, Господи, і випробуй мене, перетопи мої нирки та серце моє,
бо перед очима моїми Твоє милосердя, і в правді Твоїй я ходив.
Не сидів я з людьми неправдивими, і не буду ходити з лукавими,
я громаду злочинців зненавидів, і з грішниками я сидіти не буду.
Умию в невинності руки свої, й обійду Твого, Господи, жертівника,
щоб хвалу Тобі голосно виголосити, та звістити про всі чуда Твої.
Господи, полюбив я оселю дому Твого, і місце перебування слави Твоєї.
Не губи Ти моєї душі з нечестивими, та мого життя з кровожерами,
що в руках їх злодійство, що їхня правиця наповнена підкупом.
А я буду ходити в своїй непорочності, визволь мене та помилуй мене!
Нога моя стала на рівному місці, на зборах я благословлятиму Господа!
(Псалми 25:1-12)

середа, 5 листопада 2014 р.

Дорога життя.

Молитовний роздум пастора
Дмитра Дідківського
УЛЦ «Воскресіння Христове» м. Малин.
Тема: Дорога Життя
Текст: Єремії 6:16
Івана 14:1-11
Дорога життя.
Слава Ісусу Христу!
«Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!» (Еф.1: 2)
Дорогі брати і сестри. З самого нашого народження, все наше життя
пов’язане з дорогами. З пологового будинку нас несли батьки додому.
З батьківського дому ми ходили в дитячий садочок. А згодом наші шляхи
пролягали до школи. Де нас навчали життєвим наукам. Потім чиїсь
дороги пролягали до вузу, а чиїсь до військкомату. Потім шлях людини
пролягає на фірму де вона працює. Все добре.
А як в духовному плані ? Про які дороги говорить Господь через пророка
Єремію: «На дорогах спиніться…» і що то «… за добра дорога» по якій потрібно іти, щоб «знайти мир в душі?»
За своєю гріховною природою людина не тільки вороже налаштована до
Бога , ай духовно мертва. І тому не може виконати Закон Божий, щоб
бути спасенною. І замість дороги праведності іде дорогою гріха. Замість
того щоб іти доброю дорогою, яка веде до Царства Небесного. Іде
дорогами нелюбові та недовіри до Бога. Дорогами повір’їв і ворожбитства.  Дорогами нехтування Слова Божого. Дорогами не шанування батьків, убивств,перелюбу, крадіжок, лесвілчень, нехтуванням всім, що стосується  наших ближніх. Ці дороги ведуть до«озера огненного».
«На дорогах спиніться» - говорив нам Господь через пророка Єремію. І в Єванглії від Івана: «Я – дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене»/Ів.14-6/. Ісус Христос єдина
правдива дорога, яка веде нас в Царство Небесне, забираючи нас з
недобрих доріг. Показуючи нам правду і дає життя. Він зробив все, що
потрібно для нашого спасіння. Він узяв на Себе нашу неправедність і всі
наші гріхи подарувавши нам Свою праведність і вічне життя. Разом з
вічним життям дає нам любов до Бога Отця і бажання виконувати Його Заповіді. Дає нам любов до своїх ближніх і бажання служити їм. Доносячи до їх Його Євангелію.
Брати і сестри! Ми йдемо єдиною правдивою дорогою і в залежності як ми будемо по їй іти залежить не тільки наше спасіння а й спасіння наших ближніх. Тому в усьому покладаймось на нашого Господа Ісуса Христа. Постійно перебуваймо у Його Слові. Амінь.
«Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваші душа, і тіло непорочно збережені: будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа! Вірний той, Хто вас кличе - Він і вчинить оте!» /2 Сол.5-24/.

Йому нехай буде слава повіки. Амінь.

Сповідання віри - Про шлюб священиків

Сповідання віри

Статті про суперечливі питання, у яких дано перелік зловживань, що виправлені

XXIII стаття. Про шлюб священиків

Серед усіх людей високих і низьких станів, висловлювалося голосне незадоволення всім світом щодо очевидної аморальності та розбещеного життя священиків, котрі не змогли залишитися непорочними і зайшли так далеко, що замішані в огидні пороки.
[Прим. редактора - В латинському виданні тут наводяться слова Папи Пія, які в німецькому виданні подано нижче.]
Для того, щоб уникнути такого непристойного каменя спотикання, перелюбу та іншої розпусти, деякі із наших священиків вступили до шлюбу. Причиною цього вони вказують те, що вони були змушені зробити цей крок через велику потребу їхнього сумління, особливо, коли Святе Письмо ясно стверджує, що стан шлюбу було запроваджено Господом Богом для того, щоб уникнути аморальності, бо Павло каже:
«Але щоб уникнути розпусти, нехай кожен муж має дружину свою» (1 Кор. 7:2), і знову: «Нехай одружуються, бо краще женитися, ніж розпалятися» (1 Кор. 7:9).
Навіть більше від того, коли Христос сказав у Євангелії від святого Матвія 19:11: «Це слово вміщають не всі», то Він зазначив, що лише деякі люди мають дар проживання в целібаті, а Він, звичайно, знав людську природу. Відповідно до 1 М. 1:27, Бог створив людину чоловіком і жінкою.
Досвід ясно показав, чи то в людській силі та здатності без особливого дару чи ласки Божої, засобами людських намірів та обітниць, вдосконалити чи змінити творіння Боже, верховного Владики.
Що доброго з того вийшло? Який чесний і цнотливий спосіб життя, яка християнська, чесна і шаноблива поведінка зявилися в багатьох випадках? Добре відомо, яких жахливих мук і страшного неспокою сумління багато людей пережили через це на своїх смертних ложах, і багато самі це визнали.
Оскільки Боже Слово і заповідь не можуть бути зміненими ніякими людськими обітницями чи законами,
то через ці причини наші священики та інший клір одружилися.
3 історії та з писань отців можна довести, що в Християнській Церкві віддавна існував звичай, що священики та диякони одружувалися.
Так Павло в Першому посланні до Тимофія 3:2 говорив: «А єпископ має бути бездоганний, муж однієї дружини».
У Німеччині лише 400 років тому священиків стали силою змушувати давати обітницю целібату.
В той час цьому був такий серйозний і суворий опір, що архієпископ Майнцький, котрий видав новий папський декрет, був мало що не вбитий під час повстання всього духівництва. Декрет щодо целібату втілювався у життя так жорстоко і немилосердно, що Папа в той час не лише заборонив майбутні одруження священиків, але й також розірвав шлюби, що вже тривали довго. Звичайно, що то було не лише проти всіх Божественних природних і громадянських законів, але й цілком протилежним і супротивним до канонів, що їх папи самі створили, і до рішень найважливіших церковних соборів. Багато визначних і розумних людей високого стану висловлювали подібні точки зору і побоювання, що такий запроваджений силою целібат і така заборона шлюбу (що його Бог Сам запровадив і залишив людині вибирати) ніколи не приведе ні до чого доброго, але радше надасть привід для багатьох великих і лихих пороків і багатьох скандалів. Навіть один із пап, Пій II, як-то видно з його біографії, часто говорив і дозволяв, щоб його цитували, що, очевидно, є певні причини для заборони шлюбу кліру, однак є і важливіші, кращі та вагоміші причини для дозволу на їх одруження. Нема жодного сумніву в тому, що Пій II, як розважливий і розумний чоловік, зробив цю заяву через серйозні побоювання.
Тож у вірності до Вашої Імператорської Величності, ми уповаємо на те, що Ваша Величність, як найславетніший християнський імператор, ласкаво прийме до уваги той факт, що в цей останній час, про який пророкує Святе Письмо, світ стає все гіршим, а люди слабшими і немічнішими. Отже, найнеобхідніше і корисно, і по-християнськи визнати цей факт для того, щоб заборона шлюбу не спричинила гірших і ганебніших розпусти та пороків у німецьких землях. Ніхто не здатний змінити чи влаштувати все краще чи мудріше від Бога Самого,
Котрий запровадив шлюб, щоб допомогти людській немочі і запобігти блудові.
Стародавні канони також вказують, що часом необхідно послаблювати суворість і жорсткість через людську слабкість для того, щоб запобігти та уникнути гіршого. У цьому випадку послаблення було б і християнським, і дуже необхідним. Якої шкоди може завдати Християнській Церкві в цілому шлюб священиків і кліру, а особливо пастирів і інших, що покликані служити Церкві?
Якщо ця важка заборона шлюбу триватиме довше, то в майбутньому може бути нестача священиків і пастирів.
Як бачимо, твердження про те, що священики та клір можуть одружуватися, основане на Божому Слові та заповіді. Крім того, історія показує, що вже були священики одруженими, і що обітниця целібату була причиною багатьох страхітливих і нехристиянських учинків, багатьох перелюбів, і таких жахливих, вражаючих і нечуваних блудодійств, що навіть деякі чесні люди серед кафедрального кліру та деякі з курії в Римі часто визнають це і жаліються, що такі пороки серед духівництва через їхню мерзотність і поширення викликають гнів Божий. Тож варте співчуття те, що християнський шлюб був не лише заборонений, але й у багатьох місцях суворо карався, начебто то був великий злочин,
незважаючи на той факт, що у Святому Письмі Бог заповідає, щоб шлюб дотримувався у пошані.
Тож шлюб також прославлявся в імператорських законах і у всіх державах, дезакон і справедливість.
Лише в наш час таки починають переслідувати невинних людей лише через те, що вониодруженіі особливо священики, яких треба щадити понад усіх. Це не тільки суперечить Божественному закону, але й церковному канонові.
У Першому посланні до Тимофія 4:1, 3 Павло називає вчення, що забороняє шлюб, наукою диявольською.
Сам Христос стверджує, що дияволдушогуб споконвіку (Iвана 8:44). Ці два твердження добре підходять одне одному, бо то має бути наука диявольська, що забороняє шлюб, а потім сміливо підтримує таке вчення проливанням крові.
Однак, як жоден людський закон не може змінити чи відмінити заповідь Божу, так і ніяка обітниця не може змінити заповіді Божої.
Тож святий Кіпріан запропонував пораду, що жінки, котрі не можуть дотримуватися своєї обітниці цнотливості, повинні виходити заміж. Він писав у своєму одинадцятому листі: «Якщо ж вони не бажають чи не в змозі дотриматися своєї цнотливості, то для них краще одружитися, аніж впадати у вогонь через свої пожадливості, і, крім того, вони не повинні давати своїм братам і сестрам нагоди для провини».
Крім того, всі церковні канони виявляють велику поблажливість і справедливість щодо тих, хто прийняв обітницю в юності, а більшість священиків і монахів вступили в свої стани через незнання, коли вони були юними.

вівторок, 4 листопада 2014 р.

Псалом 24

До Тебе підношу я, Господи, душу свою,
Боже мій, я на Тебе надіюсь, нехай же я не засоромлюсь, нехай не радіють мої вороги ради мене!
Не будуть також посоромлені всі, хто на Тебе надіється, та нехай посоромляться ті, хто на Тебе встає надаремно!
Дороги Твої дай пізнати мені, Господи, стежками Своїми мене попровадь,
провадь мене в правді Своїй і навчи Ти мене, бо Ти Бог спасіння мого, кожен день я на Тебе надіюсь!
Пам'ятай милосердя Своє, о мій Господи, і ласки Свої, бо відвічні вони!
Гріхи молодечого віку мого та провини мої не пригадуй, пам'ятай мене, Господи, в ласці Своїй через добрість Свою!
Господь добрий та праведний, тому грішних навчає в дорозі,
Він провадить покірних у правді, і лагідних навчає дороги Своєї!
Всі Господні стежки милосердя та правда для тих, хто Його заповіта й свідоцтва додержує.
Ради Ймення Свого, о Господи, прости мені прогріх, великий бо він!
Хто той чоловік, що боїться він Господа? Він наставить його на дорогу, котру має вибрати:
душа його житиме в щасті, і насіння його вспадку землю!
Приязнь Господня до тих, хто боїться Його, і Свій заповіт Він звістить їм.
Мої очі постійно до Господа, бо Він з пастки витягує ноги мої.
Обернися до мене й помилуй мене, я ж бо самітний та бідний!
Муки серця мого поширились, визволь мене з моїх утисків!
Подивися на горе моє та на муку мою, і прости всі гріхи мої!
Подивись на моїх ворогів, як їх стало багато, вони лютою ненавистю ненавидять мене!…
Пильнуй же моєї душі та мене хорони, щоб не бути мені засоромленим, бо надіюсь на Тебе!
Невинність та правда нехай оточають мене, бо надіюсь на Тебе!
Визволи, Боже, Ізраїля від усіх його утисків!
(Псалми 24:1-22)

понеділок, 3 листопада 2014 р.

В ЦЕ МИ ВІРИМО - Про обидві форми в таїнстві.

Серед нас обидві форми надаються мирянам у Причасті з тієї причини, що є ясна заповідь і наказ Христові: «Пийте з неї всі» (Мт. 26:27).
Стосовно чаші тут Христос заповідає ясними словами, щоб з неї пили усі.
Для того, щоб ніхто не піддавав сумніву цих слів і тлумачив їх начебто вони стосуються лише священиків, то Павло показує в Першому посланні до коринтян 11:20 і подалі, що все зібрання церкви в Коринті одержувало обидві форми.
Це вживання продовжувалося в Церкві протягом довгого часу, як це можна продемонструвати з історії і з писань отців.
У кількох місцях Кіпріан згадує, що за його часу чаша давалася мирянам.
Святий Єроним також зазначає, що священики, котрі відправляли Таїнства, розподіляли кров Христову людям.
Так і сам Папа Гелазій наказував, щоб Таїнство не розділялося. Неможливо знайти жодного канону, що вимагає прийняття лише однієї форми Таїнства.
Ніхто не знає, коли і через кого було запроваджено цей звичай приймання лише однієї форми Таїнства, хоча кардинал Кузанський згадує, коли було схвалено його використання.
Очевидним є те, що такий звичай, що запроваджено всупереч Божій заповіді,
а також всупереч стародавнім канонам, є несправедливим.
Відповідно до цього, невірно обтяжувати сумління тих, що бажають дотримуватися Таїнства згідно з Христовим запровадженням, чи змушувати їх діяти всупереч розпорядженню Господа нашого, Христа.
Через те, що розділення Таїнства є супротивним ладу Христовому, нами також пропущено звичайну процесію з Таїнствами.  (Сповідання віри, стаття про ОБИДВІ ФОРМИ В ТАЇНСТВІ)

субота, 1 листопада 2014 р.

В ЦЕ МИ ВІРИМО - Про шанування святих.

Про шанування святих серед нас навчається, що слід згадувати, щоб наша віра зміцнювалася, коли ми бачимо, яку благодать вони одержали і як вони підтримувалися вірою, а також їхні добрі діла мають бути прикладом для нас, кожного з нас у його покликанні; як і Його Імператорська Величність може наслідувати приклад Давида, проводячи війну проти турків: бо ж обоє вони мають царський обовязок, що вимагає оборони та захисту їхніх підлеглих.
Однак зі Святого Письма не можна довести, що нам слід закликати святих, а чи звертатися до них за допомогою. «Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми,людина Христос Ісус», (1 Тим. 2:5), Котрий є єдиним Спасителем, єдиним Первосвящеником, єдиним Джерелом благодаті і Посередником перед Богом (Рим. 8:34).
Він Один обіцяв вислухати наші молитви. Навіть більше, відповідно до Святого Письма, найвищою формою богослужіння є цього ж Самого Ісуса Христа щиро шукати та закликати Його Ймення в усіх потребах і проханнях.
«А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного» ( 1 Ів. 2:1).
Це просто підсумок учень, що проповідуються та навчаються в наших церквах для належної християнської настанови та втіхи сумління та для вдосконалення віруючих. Звичайно, ми не бажаємо піддавати смертельній небезпеці перед Богом власні душі та сумління, зловживаючи Його Імям чи Словом, як і не бажаємо передавати нашим дітям і нащадкам іншого вчення, окрім того, що узгоджується із чистим Словом Божим і християнською правдою. Оскільки це вчення ґрунтується ясно на Святому Письмі і не суперечить та не противиться Вселенській Християнській Церкві, і навіть Римській Церкві (наскільки те зазначено в писаннях святих отців), то ми гадаємо також, що наші опоненти не можуть не погодитися з нами у статтях, викладених вище. Отже ті, що насмілюються відкидати, уникати та відділятися від наших церков наче від єретиків, діють недобре і квапливо проти всієї християнської єдності та любові, і роблять так без жодної ґрунтовної основи Божої заповіді чи Святого Письма.
Полеміка і чвари стосуються в основному деяких традицій і зловживань. Тож через те, що в головних статтях немає нічого необґрунтованого чи хибного, і оскільки це наше віроспо- відання є побожним і християнським, єпископи з усією справедливістю мають проявляти терпимість, навіть якби в нас була деяка хибність щодо традицій, хоча ми сподіваємося запропонувати тверді обґрунтування і причини, чому ми змінили деякі традиції і виправили певні зловживання.
[Хоча серед нас старанно дотримуються старовинні обряди.
Фальшивим і злісним є твердження про те, що всі стародавні церемонії та все старовинне в наших церквах заборонене.
Однак були звичайні нарікання про те, що деякі зловживання були повязаними зі звичайними обрядами. Останні, наскіль- ки то можна було схвалити з добрим сумлінням, були до певної міри виправлені.](Сповідання віри, стаття про Шанування святих)