пʼятниця, 31 жовтня 2014 р.

Псалом 23

Господня земля, і все, що на ній, вселенна й мешканці її,
бо заклав Він її на морях, і на річках її встановив.
Хто зійде на гору Господню, і хто буде стояти на місці святому Його?
У кого чисті руки та щиреє серце, і хто не нахиляв на марноту своєї душі, і хто не присягав на обману,
нехай носить він благословення від Господа, а праведність від Бога спасіння свого!
Таке покоління усіх, хто шукає Його, хто прагне обличчя Твого, Боже Яковів! Села.
Піднесіте верхи свої, брами, і будьте відчинені, входи відвічні, і ввійде Цар слави!
Хто ж то Цар слави? Господь сильний й могутній, Господь, що потужний в бою!
Піднесіте верхи свої, брами, і піднесіте, входи відвічні, і ввійде Цар слави!
Хто ж то Він, той Цар слави? Господь Саваот Він Цар слави! Села.
(Псалми 23:1-10)

День Реформації



31 жовтня 1517 року у Віттенберзі Мартін Лютер прибив 95 тез (Propositiones wider das Ablas, тобто «Пропозиції проти індульгенцій») до дверей Замкової Церкви. В них писалось про зловживання індульненціями та про торгівлю ними. Це є початком Реформації.

четвер, 30 жовтня 2014 р.

В ЦЕ МИ ВІРИМО - Про віру та добрі діла.

Наших учителів було неправдиво звинувачено в тому, що вони забороняють добрі діла.
Їхні писання про Десять Заповідей, а також інші писання засвідчують, що вони дали добрі й корисні поради та настанови щодо правдивого християнського стану та діл.
Про це мало навчалося раніше, коли більша частина проповідей стосувалася дитячих і марних справ, як-от: чотки, шанування святих, чернецтво, ходіння на прощу, установлені пости, святі дні, братства і т. д.
Наші опоненти вже більше не вихваляють цих марних діл, як-то вони робили, і нині вони також навчилися говорити про віру, про яку вони взагалі в минувшину не проповідували.
3араз вони не навчають, що ми виправдовуємося перед Богом лише своїми ділами, але додають віру в Христа
і кажуть, що віра та діла роблять нас праведними перед Богом;
така мова може запропонувати трохи більше втіхи, аніж те, коли людину вчили покладатися лише на діла.
Оскільки вченням про віру, котре є головною складовою християнського життя, нехтувалося так довго (що всі мають визнати), у той час, коли нічого, окрім цих діл, не проповідувалося, то серед нас проводилося ось таке навчання:
Ми починаємо своє навчання, що наші діла не можуть нас примирити з Богом чи придбати Його благодать, бо це відбувається лише через віру, тобто, коли ми віримо, що наші гріхи прощено заради Христа, Який один є Посередником, щоб примирити нас з Отцем (1 Тим. 2:5).
Хто ж помилково вважає, що він може досягнути цього ділами, або ж, що він може заслужити благодать, то він зневажає Христа і шукає своєї власної дороги до Бога, проти Євангелія.
Це вчення про віру просто і ясно обговорюється Павлом у багатьох місцях, особливо в Ефесян 2:8, 9: «Бо спасені ви благодаттю через віру, а не від діл, щоб ніхто не хвалився» і т. д.
Те, що тут не представлено нового тлумачення, може бути доведеним з Августина,
котрий старанно обговорює ці питання і навчає тому ж, а саме, що ми одержуємо благодать і виправдовуємося перед Богом через віру в Христа, а не через діла. Ціла його книга «Про Дух і Букву» про це засвідчує.
[І Амвросій, у своїй «De Vocatione Genitum» каже таке: «Викуплення кровю Христовою мало що означало б, ані перевага людських діл не витіснялася би Божою милістю, якби виправдання, яке здійснюється через благодать, було б повязане з попередніми заслугами, тобто наче якби воно не було б безкоштовним даром того, хто жертвує, а було б винагородою того, хто працює»].
Хоча це вчення утримується у великій зневазі серед невипробуваних людей, все ж таки виясняється, що слабкі та нажахані сумління виявляють його найвтішнішим і найблаготворнішим. Сумління не може досягнути спокою і миру через діла, а лише через віру, тобто коли воно впевнене і знає, що заради Христа воно має благодатного Бога,
як-то каже Павло в Посланні до римлян 5:1: «Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом».
[Цю всю доктрину треба повязувати з протиборством нажаханого сумління; як і не можна її зрозуміти без такого протиборства.
Отже, недосвідчені та нечестиві люди зле судять про цю справу, коли їм видається, що християнська праведність є нічим іншим, як світською та філософською праведністю.]
Раніше цієї втіхи не чути було в проповідуванні, а бідні сумління приводилися до покладання на свої власні зусилля, і зобовязувалися до різних видів діл.
Дехто відводився своїм сумлінням у монастирі в надії, що вони зможуть заслужити благодать через чернече життя.
Інші винаходили інші діла з метою заробити благодать і досягнути відпущення гріхів. Багато хто з них виявив, що такими засобами вони не здобували миру.
Отже, було необхідним проповідувати це вчення про віру в Христа і дбайливо використовувати його для того, щоб люди могли знати, що благодать Божа надається без заслуг, лише через віру.
Також ми навчаємо, що мова йде не про ту віру, що її мають навіть диявол і безбожні, що також вірять в історію Христових страждань і Його воскресіння з мертвих, але ми маємо на увазі таку правдиву віру, що уповає на те, що ми одержуємо благодать і прощення через Христа.
Кожен, хто знає, що в Христі він має благодатного Бога, по правді знає Бога, до Нього звертається, і вінне без Бога, як язичник.
Бо диявол і безбожники не вірять у цю статтю про прощення гріхів. Тому вони і перебувають у ворожнечі з Богом, вони не можуть до Нього звертатися, і не мають надії на одержання від Нього добра. Отже, як щойно було зазначено, Святе Письмо говорить про віру, проте під нею не має на увазі такого особливого знання, що його мають диявол і безбожники. Послання до євреїв 11:1 навчає нас про віру таким чином, щоб пояснити, що віра не є просто знанням про історичні події, але впевненістю у Богові та у сповненні Його обітниць.
Августин також нагадує нам, що слово «віра» в Святому Письмі слід розуміти як таке, що означає впевненість у Богові, гарантію того, що Бог до нас є милосердним, а не просто як таке знання про історичні події, котрим також володіє диявол.
Також серед нас навчається, що добрі діла повинні та мусять робитися, але що нам не слід на них покладатися для того, щоб заробити благодать, але що ми можемо чинити Божу волю і прославляти Його.
Лише віра охоплює благодать і прощення гріхів.
Коли через віру дається Святого Духа, то серце рухається робити добрі діла.
[Бо Амвросій каже: «Віра є матірю доброї волі та правильних учинків».]
Доки в серці нема Святого Духа, то воно надто слабке.
Навіть більше, воно перебуває у владі диявола, що призводить багатьох бідолашних людських створінь до багатьох гріхів.
Ми бачимо це у філософів, котрі намагалися вести шанобливе і непорочне життя. Їм цього не вдалося здійснити, а натомість вони впадали в багато великих і неприхованих гріхів.
Ось що трапляється тоді, коли людина не має правдивої віри та Святого Духа і керує собою лише своєю власною людською силою.
Таким чином, це вчення стосовно віри не може звинувачуватися в забороні добрих діл, але радше його слід похвалити за те, що воно вчить добрі діла робити і за пропоновану допомогу в тому, як вони можуть робитися.
Бо без віри і без Христа людська природа і людська сила є надто слабкими, щоб робити добрі діла,
звертатися до Бога, мати терпіння в стражданні, любити свого ближнього, сумлінно ставитися до покликань, що заповідаються, виявляти покору, уникати лихих пожадливостей тощо.
[І, таким чином, коли немає віри в Бога та довіри до Нього, усі види лихих пожадань та людські винаходи панують у серці.] 39 Так великі та щирі діла не можуть робитися без допомоги Христа, як-то Він Сам каже в Євангелії від святого Івана 15:5: «Без Мене нічого не можете чинити ви». 
 (Сповідання віри, стаття про ВІРУ ТА ДОБРІ ДІЛА)

Псалом 22

Господь то мій Пастир, тому в недостатку не буду,
на пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить!
Він душу мою відживляє, провадить мене ради Ймення Свого по стежках справедливости.
Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, Твоє жезло й Твій посох вони мене втішать!
Ти передо мною трапезу зготовив при моїх ворогах, мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша то надмір пиття!
Тільки добро й милосердя мене супроводити будуть по всі дні мого життя, а я пробуватиму в домі Господньому довгі часи!
(Псалми 22:1-6)

середа, 29 жовтня 2014 р.

В ЦЕ МИ ВІРИМО - Про причину гріхів.

Про причину гріхів серед нас навчається, що хоча всемогутній Бог створив і все ще зберігає природу, все ж діє спотворена воля гріхів у всіх лихих людях і боговідступниках, яка також є волею диявола та всіх безбожників; як тільки Бог відбирає Свою підтримку, воля відвертається від Бога до зла, як про все те каже Христос в Євангелії від святого Івана 8:44: «Як (диявол.Прим. перекладача) говорить неправду, то говорить зо свого».
 (Сповідання віри, стаття про ПРИЧИНУ ГРІХІВ)

Псалом 21

Для дириґента хору. На спів: «Ланя зорі досвітньої». Псалом Давидів.
Боже мій, Боже мій, нащо мене Ти покинув? Далекі слова мого зойку від спасіння мого!…
Мій Боже, взиваю я вдень, та Ти не озвешся, і кличу вночі, і спокою немає мені!
Та Ти Святий, пробуваєш на хвалах Ізраїлевих!
На Тебе надіялись наші батьки, надіялися і Ти визволив їх.
До Тебе взивали вони і спасені були, на Тебе надіялися і не посоромились.
А я червяк, а не чоловік, посміховище людське й погорда в народі.
Всі, хто бачить мене, насміхаються з мене, розкривають роти, головою хитають!
Покладався на Господа він, хай же рятує його, нехай Той його визволить, він бо Його уподобав!
Бо з утроби Ти вивів мене, Ти безпечним мене учинив був на персах матері моєї!
На Тебе з утроби я зданий, від утроби матері моєї Ти мій Бог!
Не віддаляйся від мене, бо горе близьке, бо нема мені помічника!
Багато биків оточили мене, башанські бугаї обступили мене,
на мене розкрили вони свої пащі, як лев, що шматує й ричить!
Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділились, стало серце моє, немов віск, розтопилось в моєму нутрі.
Висохла сила моя, як лушпиння, і прилип мій язик до мого піднебіння, і в порох смертельний поклав Ти мене.
Бо пси оточили мене… обліг мене натовп злочинців, прокололи вони мої руки та ноги мої…
Я висох, рахую всі кості свої, а вони придивляються й бачать нещастя в мені!
Вони ділять для себе одежу мою, а про шату мою жеребка вони кидають…
А Ти, Господи, не віддаляйся, Допомого моя, поспіши ж мені на оборону!
Від меча збережи мою душу, одиначку мою з руки пса!
Спаси мене від пащі лев'ячої, а вбогу мою від рогів буйволів.
Я звіщатиму Ймення Твоє своїм браттям, буду хвалити Тебе серед збору!
Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
бо Він не погордував і не зневажив страждання убогого, і від нього обличчя Свого не сховав, а почув, як він кликав до Нього!
Від Тебе повстане хвала моя в зборі великім, принесу свої жертви в присутності тих, хто боїться Його,
будуть їсти покірні і ситими стануть, хвалитимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
Усі кінці землі спам'ятають, і до Господа вернуться, і вклоняться перед обличчям Його всі племена народів,
бо царство Господнє, і Він Пан над народами!
Будуть їсти й поклоняться всі багачі на землі, перед обличчям Його на коліна попадають всі, хто до пороху сходить і не може себе оживити!
Буде потомство служити Йому, й залічене буде навіки у Господа.
Прийдуть і будуть звіщать Його правду народові, який буде народжений, що Він це вчинив!
(Псалми 21:1-32)

вівторок, 28 жовтня 2014 р.

В ЦЕ МИ ВІРИМО - Про свобідну волю.

Про свобідну волю навчається, що людина до певної міри володіє волею, яка дає їй змогу жити показним пристойним життям і здійснювати вибір, що охоплюється розумом;
однак без благодаті, допомоги та діяльності Святого Духа сама людина не спроможна ставати прийнятною для Бога, щиро Бога боятися, а чи вірити в Нього, або ж викидати вроджені лихі пожадливості зі свого серця,
проте це здійснюється через Святого Духа, Який дається через Слово Боже, бо Павло каже в Першому посланні до коринтян 2:14: «А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа».
Для очевидності, що ці слова не є новизною, тут наводяться слова святого Августина про свободу волі з його третьої книги «Гіпогностикон»:«Ми погоджуємося, що всі люди мають свободу волі, тому що всі вони мають природній вроджений глузд і розум, однак це не дає їм змоги діяти в питаннях стосовно Бога (таких, як любов до Бога від цілого серця чи страх перед Ним), тому що лише в показних ділах цього життя вони можуть мати свободу вибирати між добром і злом.
Під «добром» я маю на увазі те, до чого вони спроможні за своєю природою, як-от: працювати на полі чи ні, їсти, пити, відвідати чи ні приятеля, одягатися чи ні, будувати, одружуватися, займатися торгівлею, або ж робити все те, що може бути добрим і прибутковим.
Нічого з цього взагалі не існує без Бога, проте все є від Нього та через Нього. І, навпаки, за своїм власним вибором людина також може виношувати зло, як-от: ставати навколішки перед ідолом, здійснювати вбивство тощо». (Сповідання віри, стаття про СВОБІДНУ ВОЛЮ)

Псалом 20

Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Господи, силою Твоєю веселиться цар, і спасінням Твоїм як він сильно радіє!
Ти йому дав бажання серця його, і прохання уст його не відмовив. Села.
Бо Ти його випередив благословеннями добра, на голову йому поклав корону зо щирого золота.
Життя він у Тебе просив, і дав Ти йому довголіття на вічні віки!
Слава велика його при Твоїй допомозі, хвалу та величність кладеш Ти на нього,
бо Ти вчиниш його благословенням вічним, звеселиш його радістю, як буде він разом з Тобою!
Цар має надію на Господа, у ласці Всевишнього не захитається він.
Знайде рука Твоя всіх ворогів Твоїх, знайде правиця Твоя Твоїх ненависників.
На час гніву Свого Ти їх учиниш огненною піччю, Господь гнівом Своїм їх понищить, і огонь пожере їх.
Ти вигубиш плід їхній із землі, а їхнє насіння з-поміж синів людських.
Бо нещастя на Тебе вони простягли, замишляли злу думку, якої здійснити не зможуть,
бо Ти їх обернеш плечима до нас, на тятивах Своїх міцно стріли поставиш на них.
Піднесися ж, о Господи, в силі Своїй, а ми будем співати й хвалити могутність Твою!
(Псалми 20:1-14)

понеділок, 27 жовтня 2014 р.

Човники спасіння.

Човники спасіння.
(Нарис до молитовного роздуму пастиря Дмитра Дідківського)
І, сівши до човна, Він переплинув, і до міста Свого прибув. І ото, принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої! І ось, дехто із книжників стали казати про себе: Він богозневажає. Ісус же думки їхні знав і сказав: Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх? Що легше, сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Уставай та й ходи? Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має владу Син Людський, тож каже Він розслабленому: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім! Той устав і пішов у свій дім. А натовп, побачивши це, налякався, і славив Бога, що людям Він дав таку владу!… (Від Матвія 9:1-8)
Слава Ісусу Христу!
Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.                   (Гал. 1:3)
       Дорогі в Господі брати та сестри, в дитинстві в мене як і в більшості моїх ровесників була забава – весною коли танув сніг, ми робили із аркушів своїх зошитів паперові кораблики. Ми пускали ті кораблики на «велику воду» струмочків талого снігу. Ті паперові кораблики пливли течією, а ми в своїх дитячих мріях розмірковуючи строїли плани про своє майбутнє. В хвилини коли мій кораблик спокійно плив течією я згадував дитяче оповіданнячко Некрасова про «Діда Мазая і зайців» який на своєму човні спасав зайців під час весняного паводку. Моя дитяча уява «малювала моє доросле майбутнє» буцімто під час весняного паводку я пливу на човні і спасаю людей. Зазвичай мій, як і кораблики моїх друзів швидко розмокали і тонули. Повертаючи мене і моїх друзів з «країни мрій» в реалії буденного життя. Не знаю, що в такі хвилини відчували мої друзі, мені завжди ставало сумно. «Нічого собі «Мазай», с таким корабликом й сам не врятуєшся» - думав я.
       Одного разу мій дідусь помітивши що я сумую після чергового краху паперового кораблика, змайстрував мені човника із кори дерева. На відміну від паперового кораблика він не розмокав а спокійно плив течією, час від часу прибиваючись до берега ще не талого снігу. Коли мій човник вкотре зупинився, я почув від своєї бабусі усний переказ сьогоднішнього Євангельського читання. Потім бабуся яка мені завжди говорила про Ісуса Христа, почала говорити мені про Церкву і Хрещення та про те як за допомогою Церкви і її служителів Ісус Христос рятує людей. Десь через місць дідусь з бабусею відвезли мене до Церкви. А потім десь через півроку я був охрещений «Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа».
       Враховуючи, що мені було на той час вісім років я пам’ятаю своє хрещення, пам’ятаю слова втіхи і обітниці які говорив священик мені під час Таїнства Хрещення. Пам’ятаю як він говорив моїм близьким, що не можна так легковажити хрещенням, що потрібно хрестити дітей зразу після народження.
       Слово Боже вчить нас про хрещення: «Хто увірує й охриститься, буде спасений, а хто не ввірує засуджений буде». (Від Марка 16:16); « всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!» (До Галатів 3:27). Мартін Лютер говорив про хрещення: «Отже, ми бачимо, якою величною і чудовою річчю є Хрищення, котре визволяє нас із пащеки диявола і вчиняє нас дітьми Божими, котре здавлює і знищує гріх, після цього щоденно підкріплюючи нову людину, котре є і завжди лишатиметься дієвимдо того часу, доки ми не перейдемо від свого жалюгідного і ницого стану до вічної слави».
       Браття і сестри, в сьогоднішньому  Євангельському читані ми бачимо гарний приклад як люди проходять до Господа не ради своїх потреб а ради потреб своїх ближніх: «принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав». Причину чому він не міг сам прийти Євангеліст Матвій змальовує, що людина була «розслабленою» й тому не могла ходити. Його принесли до Господа люди які вірили що Господь його зцілить. Мабуть вони сильно були здивовані що замість зцілення Ісус почав говорити про прощення: «І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!» Читаючи чи слухаючи ці слова багато людей можуть зрадіти: «Як чудово, хоча мої близькі не вірять, через мою віру Господь спасе їх». Але це не так. Це так само помилково як пускаючи паперові кораблики думати що вони спасуть когось під час весняного паводку. Ми повинні пам’ятати що без щирого каяття немає прощення. Також ми повинні пам’ятати що наша віра може лише «принести» людину до Господа. Що лише Господь через Святого Духа який діє через Слово Боже і Засоби Благодаті всиляє їй віру й через віру в Ісуса Христа і в Його обітниці людина розкаюється в своїх гріхах і саме через віру людини Ісус дарує Прощення і Вічне Життя.
       Читаючи: «І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!» - ми радіємо, що Господь має владу прощати гріхи. Що наші гріхи в яких ми щиро розкаюємось нам прощено.  Знаючи це ми також бажаємо щоб наші близькі, друзі, родичі також були прошені і також були громадянами Царства Божого. Тому зразу після народження зазвичай ми їх приносимо до Церкви і через Таїнство Хрещення вони «вдягаються в Христа» і стають «дітьми Божими»…
       На жаль християнське виховання зазвичай в більшості людей на цьому закінчується. Й тому стан їхньої віри схожий на паперового кораблика, який розмокає й тоне навіть від маленьких струмочків талого снігу. Чи може такий кораблик витримати «бурхливе море» людського життя? Ні не може. Також стан їхньої віри схожий на «розслабленого» із сьогоднішнього Євангельського читання. Він знав про Ісуса Христа як і знав що Він зцілює і прощає людей. Але через вади здоров’я він не міг прийти до Ісуса. Так само багацько людей знають про Ісуса Христа, але їхня віра занадто слабка, щоб в неділю дійти до Церкви. Тому наш обов’язок християнина привести цих людей до Ісуса Христа та до Його Церкви. Так само як свого часу зробили з нами наші близькі. І саме за них ми завдячуємо Господу за наше спасіння. Вони були для нас тими «човниками спасіння», що привели нас до Ісуса Христа.
       Хай нашому Господу Ісусу Христу одному буде вся слава і честь навіки віків. Амінь.


       Всемилостивий Боже! Ми дякуємо Тобі за всіх людей які свого часу привели  нас до Ісуса Христа - до нашого Господа, Спасителя і Викупителя. Який Своєю дорогоцінною кров’ю звільнив нас від влади гріха. Використовуй Отче Небесний нас, щоб ми могли приводити людей, які через слабкість віри, самі не в змозі прийти, до Церкви. Амінь.

В ЦЕ МИ ВІРИМО - Про Христове повернення для суду

Також серед нас навчається, що наш Господь, Ісус Христос, повернеться Останнього Дня для суду
і воскресить усіх мертвих, щоб дати вічне життя і вічну радість віруючим і вибраним,
однак безбожних і диявола з демонами засудити до пекла та до вічної кари.
Відхилено, отже, перехрищенців, котрі навчають, що диявол і засуджені люди не страждатимуть од вічного болю та муки. Також відхилені деякі юдейські вчення, котрі зявляються навіть нині і навчають, що перед воскресінням мертвих святі і побожні люди заволодіють світовим царством, а безбожні будуть винищені.  (Сповідання віри: Про Христове повернення для суду)

Псалом 19


Для дириґента хору. Псалом Давидів.
В день недолі озветься до тебе Господь, Ім'я Бога Якового зробить сильним тебе!
Він пошле тобі поміч із святині, і з Сіону тебе підіпре!
Усі жертви твої пам'ятати Він буде, і буде вважати твоє цілопалення ситим. Села.
Він дасть тобі, як твоє серце бажає, і виповнить цілий твій задум!
Ми будем радіти спасінням Твоїм, і підіймемо прапор в Ім'я Бога нашого, нехай Господь виконає всі прохання твої!
Тепер я пізнав, що спасає Господь помазанця Свого, дає йому відповідь з неба святого Свого могутніми чинами помічної правиці Своєї.
Одні колесницями хваляться, а інші кіньми, а ми будем хвалитись Ім'ям Господа, нашого Бога:
вони похилились і впали, а ми стоїмо та ростемо на силах!
Господи, спаси! Хай озветься нам Цар у день нашого кликання!
(Псалми 19:1-10)

субота, 25 жовтня 2014 р.

В ЦЕ МИ ВІРИМО - Про поліцію і світський уряд

Про поліцію і світський уряд серед нас навчається, що вся влада в світі та весь установлений уряд і закони були встановлені та запроваджені Богом задля доброго порядку,
і що для християн не є гріхом займати урядові посади чи служити князями або ж суддями, схвалювати рішення та виносити вироки відповідно до імператорських та інших існуючих законів, карати зловмисників мечем, брати участь у справедливих війнах, служити воїнами, продавати та купувати, приймати належні присяги, володіти майном, перебувати в шлюбі і т. д.
Засуджуються тут перехрищенці, котрі навчають, що все з вищеназваного не є християнським.
Також тут засуджуються ті, котрі навчають, що християнська досконалість потребує залишити дім і господарство, дружину й дитину, і відмовитися від усього того, про що зазначено вище, але фактично, правдива досконалість полягає лише в правдивому страхові та справжній вірі в Бога. Бо Євангеліє не навчає зовнішній і тимчасовій, а внутрішній і вічній сутності, і праведності серця,
і не відштовхує світської влади, а вимагає, щоб все це дотримувалося, як правдивий лад Божий, і щоб кожен відповідно до свого покликання виявляв християнську любов і справжні добрі діла на своєму місці в житті. Отже, християни зобовязані підпорядковуватися владі і проявляти послух до її наказів і законів у всьому тому, що може виконуватися без гріха. Проте, коли накази світського уряду не можуть виконуватися без гріха, нам слід радше слухатися Бога, аніж людей (Дії 5:29). 
(Сповідання Віри, стаття Про поліцію і світський уряд)

Псалом 18

Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозвід.
Оповіщує день дневі слово, а ніч ночі показує думку,
без мови й без слів, не чутний їхній голос,
та по цілій землі пішов відголос їхній, і до краю вселенної їхні слова! Для сонця намета поставив у них,
а воно, немов той молодий, що виходить із-під балдахину свого, воно тішиться, мов той герой, щоб пробігти дорогу!
Вихід його з краю неба, а обіг його аж на кінці його, і від спеки його ніщо не заховається.
Господній Закон досконалий, він зміцнює душу. Свідчення Господа певне, воно недосвідченого умудряє.
Справедливі Господні накази, бо серце вони звеселяють. Заповідь Господа чиста, вона очі просвітлює.
Страх Господа чистий, він навіки стоїть. Присуди Господа правда, вони справедливі всі разом,
дорожчі вони понад золото і понад безліч щирого золота, і солодші за мед і за сік щільниковий,
і раб Твій у них бережкий, а в дотриманні їх нагорода велика.
А помилки хто зрозуміє? Від таємних очисть Ти мене,
і від свавільців Свого раба заховай, нехай не панують вони надо мною, тоді непорочним я буду, і від провини великої буду очищений.
Нехай будуть із волі Твоєї слова моїх уст, а думки мого серця перед лицем Твоїм, Господи, скеле моя й мій Спасителю!
(Псалми 18:1-15)

пʼятниця, 24 жовтня 2014 р.

В зимку буде тепло!?

Щоб взимку було тепло в арендованому приміщені де вірні громади УЛЦ " Святого Духа" що в м. Радомишль збираються на Службу Божу, братя Громади привезли дрова з дому.



Гарна традиція.

Вже стало гарною традицією що миряни УЛЦ з міста Малин та міста Радомишль яким самостійно тяжко добиратися до Церкви відвідують Службу Божу завдяки пастирському автомобілю, на якому їх привозять на Богослужіння, а потім відвозять назад по домівках.

В ЦЕ МИ ВІРИМО - ПРО ЦЕРКОВНІ ПОРЯДКИ

Щодо церковних порядків, запроваджених людьми, то серед нас навчається, що слід дотримуватися того, чого можна дотриматися без гріха, і що служитиме мирові та доброму порядкові в Церкві, сюди ж належать певні свята, храмові дні і таке інше.
Однак попри це, проводиться навчання, щоб думка про те, нібито це необхідне для спасіння, не була тягарем для сумління.
Навіть більше, навчається, що такі порядки та традиції, що запроваджені людьми з метою задобрити Бога та заслужити Його благодать, є протилежними до Євангелія та вчення про віру в Христа;
що ж до постригу в монахи та інших традицій стосовно відмінності в їжі, днях і т. д., якими люди сподіваються заслужити благодать та розрахуватися за гріхи, то вони не мають користі та суперечать Євангелію. 
(Сповідання Віри, стаття ПРО ЦЕРКОВНІ ПОРЯДКИ) 

Псалом 17

Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула,
то він проказав: Полюблю Тебе, Господи, сило моя,
Господь моя скеля й твердиня моя, і Він мій Спаситель! Мій Бог моя скеля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасіння мого, Він башта моя!
Я кличу: Преславний Господь, і я визволений від своїх ворогів!
Тенета смертельні мене оточили, і потоки велійяала лякають мене!
Тенета шеолу мене оточили, і пастки смертельні мене попередили.
В тісноті своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взиваю, Він почує мій голос із храму Свого, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому!
Захиталась земля й затремтіла, і затряслись і хитались підвалини гір, бо Він запалився від гніву:
із ніздер Його бухнув дим, з Його ж уст пожирущий огонь, і жар запалився від Нього!
Він небо простяг і спустився, а хмара густа під ногами Його.
Усівся Він на херувима й летів, і на вітрових крилах понісся…
Поклав темряву Він як заслону Свою, довкілля Його то темрява вод, а мешкання Його густі хмари!
Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняний пройшли хмари Його…
І Господь загримів у небесах, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняний!
Він послав Свої стріли, та їх розпорошив, і стрілив Він блискавками, та їх побентежив.
Показалися річища водні, і відкрились основи вселенної, від сваріння Твого, о Господи, від подиху вітру із ніздер Твоїх…
Він простяг з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих,
він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненависників, бо сильніші від мене вони!
Напали на мене вони в день нещастя мого, та Господь був моїм опертям,
і на місце розлоге Він вивів мене, Він мене врятував, бо вподобав мене!
Нехай Господь зробить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чистістю рук моїх,
бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
бо всі Його присуди передо мною, і не відкидав я від себе Його постанов!
І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
Із справедливим поводишся Ти справедливо, із чесним по-чесному,
із чистим поводишся чисто, а з лукавим за лукавством його,
бо народ із біди Ти спасаєш, а очі зухвалі принижуєш,
бо Ти світиш мого світильника, Господь Бог мій, освітлює Він мою темряву!
Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
Бог непорочна дорога Його, слово Господнє очищене, щит Він для всіх, хто вдається до Нього!
Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
Цей Бог мене силою оперезав, і дорогу мою учинив непорочною,
Він зробив мої ноги, мов у лані, і ставить мене на висотах моїх,
мої руки навчає до бою, і на рамена мої лука мідяного напинає.
І дав Ти мені щит спасіння Свого, а правиця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
Ти чиниш широким мій крок підо мною, і стопи мої не спіткнуться.
Женуся я за ворогами своїми, і їх дожену, і не вернуся, аж поки не винищу їх,
я їх потрощу, й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
Ти ж для бою мене підперізуєш силою, валиш під мене моїх ворохобників.
Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, і понищу ненависників я своїх!
Кричали вони, та немає спасителя, взивали до Господа, і не відповів їм.
І я їх зітру, як той порох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу!
Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племенам, мені будуть служити народи, яких я не знав!
На вістку про мене слухняні мені, до мене чужинці підлещуються,
в'януть чужинці і тремтять у твердинях своїх…
Живий Господь, і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасіння мойого звеличиться,
Бог, що помсти за мене дає, і що народи під мене підбив,
що рятує мене від моїх ворогів, Ти звеличив мене над повстанців на мене, спасаєш мене від насильника!
Тому то хвалю Тебе, Господи, серед народів, і Йменню Твоєму співаю!
Ти Своєму цареві спасіння побільшуєш, і милість вчиняєш Своєму помазанцеві Давиду й насінню його аж навіки.
(Псалми 17:1-51)

вівторок, 21 жовтня 2014 р.

Псалом 16

Вислухай, Господи, правду мою, послухай благання моє! Почуй молитву мою із уст необлудних!
Від Твого лиця нехай вирок мій вийде, а очі Твої нехай бачать мою правоту!
Ти випробував моє серце, навістив уночі, перетопив Ти мене, й не знайшов чогось злого. І роздумував я, щоб лихе з моїх уст не виходило,
а в людських ділах, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.
Зміцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися!
Я кличу до Тебе, бо відповіси мені, Боже, нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,
покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдається до Тебе від заколотників проти правиці Твоєї.
Хорони Ти мене, як зіницю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене
від безбожних, що гублять мене, смертельні мої вороги оточили мене!
Товщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундючно.
Вороги оточили тепер наші кроки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю…
Із них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті…
Устань же, о Господи, його попередь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,
від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать.
А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою!
(Псалми 16:1-15)

понеділок, 20 жовтня 2014 р.

За всіх людей Боже дякую Тобі.

За всіх людей Боже дякую Тобі.
(Нарис до молитовного роздуму пастиря Дмитра Дідківського)

Я завжди дякую моєму Богові за вас, через Божу благодать, що була вам дана в Христі Ісусі, бо ви всім збагатилися в Ньому, словом усяким і всяким  знанням, бо свідоцтво Христове між вами утвердилось, так що не маєте недостачі в жаднім дарі благодаті ви, що очікуєте з'явлення Господа нашого Ісуса Христа. Він вас утвердить до кінця неповинними бути дня Господа нашого Ісуса Христа! Вірний Бог, що ви через Нього покликані до спільноти Сина Його Ісуса Христа, Господа нашого.  (1 до Коринтян 1:4-9)

Слава Ісусу Христу!
Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.                   (Гал. 1:3)
Дорогі в Господі брати та сестри, послухаймо одне оповідання:
 В одному селі був церковний староста Сергій, або як його офіційно величали в церкві – Голова Громади, а не офіційно всі говорили «руководство». Щодня він поспішав на своєму старенькому велосипеді на роботу. Й хоча його робота, а працював Сергій у місцевого фермера комбайнером, знаходилася в іншому кутку села, він постійно їздив на роботу через церкву. Як він любив жартувати: « Хоча ногам тяжко, це дуже корисно для його душі». Тому що, завжди проїжджаючи повз Церкву, він молився до Господа, щоб Той дав йому «Хліба насушного», «Простив гріхи», «Не вводив у випробування, та збавив від лукавого».  Одного разу він «забігався » по господарству і тому виїхав з дому трішки пізніше.  Але він не міг порушити  своєї традиції і як завжди сівши на велосипеда поїхав в бік церкви.
Під’їжджаючи до церкви він побачив що замка на дверях не було. Його серце защеміло а в голові промайнула думка - «пограбували».  Зіскочивши з велосипеда він хутчіш побіг до дверей. Треба перевірити чи все на місці,  «якщо щось поцупили то потрібно дзвонити до міліції. Може по гарячим слідам  відшукають злодіїв». Підбігши до дверей він почув тихий голос отця Ореста.
Отець Орест стояв на колінах перед іконою «Ісуса Вседержителя» і майже шепотів молитву Господеві : «За всіх людей Боже дякую Тобі… ». Й далі Сергій почув що отець Орест в молитві подяки називає поіменно всіх людей, які були мирянами їхньої Громади. «Це ж треба, нікого не пропустив, всіх згадав, навіть Орисю, яка останнім часом говорять іноді ходить до місцевих розкольників. Сергій вскочив на велосипед і швидко поїхав на роботу. А в голові «роїлись» думки, шукаючи хоч одну причину за що, чи через що можна за всіх людей дякувати Богові. На диво не відшукавши причин, Сергію згадались слова апостола Павла, які часто любив повторювати отець Орест:
«через Божу благодать» - Наш люблячий Бог Отець проявляючи до нас Свою любов, просто так, задарма, посилає нам різні блага….
«що була вам дана в Христі Ісусі» - цю благодать Він посилає не тому що ми неї заслужили, а виключно ради та через Ісуса Христа…
Потім йому чомусь згадались слова, з його улюбленої книжечки з тоненькою фіолетовою палітурочкою: «люди не можуть заслужити прощення гріхів та виправдання перед Богом своїми власними заслугами, ділами чи обітницями, але що ми одержуємо прощення гріхів, і стаємо праведними перед Богом з благодаті, заради Христа, через віру, коли віримо, що Христос страждав за нас, і що заради Нього наші гріхи прощено, і нам дано праведність, і вічне життя». (Сповідання Віри – стаття про Виправдання)
Ні, щоб ще просто молився чи просив за потреби, але хіба є причини дякувати Богові за всіх, постійно думав Сергій. А в неділю він раніше всіх прибіг до церкви. Й привітавшись з отцем Орестом звичним «Слава Ісусу Христу» звернувся до нього, спитавши, за що він дякував Богові за всіх мирян їхньої Громади.
Отець Орест ніжно посміхнувшись відкрив Євангелія від Матвія, промовивши «бо написано», що ми повинні любити Бога і своїх ближніх і що він постійно молиться до того Кого любить, за тих кого любить.  Сергій глянув на відкриту Євангелію й пошепки почав читати: «…Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе».(Від Матвія 22:37-39)
В церкву почали сходитися люди, а отець Орест продовжував говорити:  «Я постійно» й далі відкривши Святе письмо почав читати «Дякую Богові своєму при кожній згадці про вас, і завжди в усякій молитві своїй за всіх вас чиню я молитву з радощами, за участь вашу в Євангелії від першого дня аж дотепер. Я певний того, що той, хто в вас розпочав добре діло, виконає його аж до дня Христа Ісуса. Бо то справедливо мені думати це про всіх вас, бо я маю вас у серці, а ви всі в кайданах моїх, і в обороні, і в утвердженні Євангелії спільники мої в благодаті. Бо Бог мені свідок, що тужу я за вами всіма в сердечній любові Христа Ісуса. І молюсь я про те, щоб ваша любов примножалась ще більше та більше в пізнанні й усякім дослідженні, щоб ви досліджували те, що краще, щоб чисті та цілі були Христового дня, наповнені плодів праведности через Ісуса Христа, на славу та на хвалу Божу». (До филип'ян 1:3-11)
Закривши Святе Писання отець Орест продовжував говорити: «Добре робиш Сергію, що турбуєшся про мирян та церковну будівлю. Я постійно дякую Господа за тебе.
Сергій глянув на хор, потім на всіх мирян які вже зібрались й як завжди про щось гомоніли перед Службою Божою. Він побачив що дійсно в кожного щось є за що потрібно подякувати Господа. Він підійшов до Орисі, привітавшись тихенько промовив: «Дякую своєму Богові за тебе Орисю»…
Почалась Служба Божа, хор почав співати: «Я вірю все Тобі». Сергій посміхнувся, бо замість «Я вірю» ледь не заспівав «Я дякую тобі». Отець Орест як завжди під час пісні стояв на колінах і тихенько молився до Господа. «Мабуть за всіх людей дякує які зібрались на Богослужіння» - подумав Сергій. Й на душі стало водночас спокійно і радісно…

Дорогі в Господі браття і сестри, Дякую Господа за всіх Вас, й хай нашому Господу одному буде вся слава і честь навіки віків. Амінь.

В ЦЕ МИ ВІРИМО - ПРО ЦЕРКОВНУ ВЛАДУ



Про церковну владу серед нас навчається, що ніхто в Церкві не повинен навчати чи проповідувати, а чи здійснювати Таїнства без належного покликання.  (Сповідання Віри, стаття ПРО ЦЕРКОВНУ ВЛАДУ)

Псалом 15

Хорони мене, Боже, я бо до Тебе вдаюся!
Я сказав Господеві: Ти Бог мій, добро моє тільки в Тобі!
До святих, які на землі, що шляхетні вони, до них все жадання моє!
Нехай множаться смутки для тих, хто набув собі інших богів, я не буду приносить їм ливної жертви із крови, і їхніх імен не носитиму в устах своїх!
Господь то частина спадку мого та чаші моєї, Ти долю мою підпираєш!
Частки припали для мене в хороших місцях, і гарна для мене спадщина моя!
Благословляю я Господа, що радить мені, навіть ночами навчають мене мої нирки.
Уявляю я Господа перед собою постійно, бо Він по правиці моїй, й я не буду захитаний!
Через те моє серце радіє та дух веселиться, і тіло моє спочиває безпечно!
Бо Ти не опустиш моєї душі до шеолу, не попустиш Своєму святому побачити тління!
Дорогу життя Ти покажеш мені: радість велика з Тобою, завжди блаженство в правиці Твоїй!
(Псалми 15:1-11)

неділя, 19 жовтня 2014 р.

В ЦЕ МИ ВІРИМО - ПРО ВИКОРИСТАННЯ ТАЇНСТВ

Про використання Таїнств серед нас навчається, що Таїнства не були запроваджені, щоб просто бути знаками, за допомогою яких людей можна було розпізнати, як християн, але що вони є знаками і свідоцтвами Божої волі щодо нас, з метою пробудження та зміцнення нашої віри;
через це вони потребують віри і використовуються правильно тоді, коли приймаються з вірою і з метою зміцнення віри.
[Вони, отже, засуджують тих, котрі навчають, що Таїнства виправдовують зовнішньою дією, і котрі не навчають, що у використанні Таїнств вимагається віра в те, що гріхи прощено.] 
 (Сповідання Віри, стаття ПРО ВИКОРИСТАННЯ ТАЇНСТВ)

Псалом 14

Господи, хто може перебувати в наметі Твоїм? Хто мешкати може на святій Твоїй горі?
Той, хто в невинності ходить, і праведність чинить, і правду говорить у серці своїм,
хто не обмовляє своїм язиком, і злого не чинить для друга свого, і свого ближнього не зневажає!
Обридливий погорджений в очах його, і він богобійних шанує, присягає, для себе хоча б і на зло, і дотримує;
не дає свого срібла на лихву, і не бере на невинного підкупу. Хто чинить таке, ніколи той не захитається!
(Псалми 14:1-5)

субота, 18 жовтня 2014 р.

В ЦЕ МИ ВІРИМО - ПРО ПОКАЯННЯ


Серед нас навчається, що ті, що згрішили після Хрищення всякого часу, коли розкаюються,отримують прощення гріхів,
а Церква не повинна їм відмовляти у відпущенні гріхів.
І, власне, правдиве покаяння складається із цих двох частин: каяття і скорботи,
тобто муки сумління через гріх,
а іншою є віра, що народжена через Євангеліє і відпущення, котра вірить, що через Христову благодать прощено гріхи; віра, що втішає серце і приносить мир.
Далі мають бути виправлення життя і відмова від гріхів, що є плодами покаяння, як-то каже Іван в Євангелії від св. Матвія (3:8): «Отож, учиніть гідний плід покаяння!»
Таким чином засуджуються ті, котрі навчають, що люди виправдані одного разу не можуть уже більше впасти в гріх.
[Також засуджуються ті, що вважають, що дехто може досягнути такої досконалості у цьому житті, що не зможе грішити.]
Так само засуджуються новаціани, що відмовляють у прощенні гріхів тим, що згрішили після Хрищення.
Також засуджуються ті, котрі навчають, що прощення гріхів не відбувається через віру, але через людське власне задоволення.  
(Сповідання Віри, стаття ПРО ПОКАЯННЯ)

Псалом 13

Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога! Зіпсулись вони, і обридливий чинять учинок, нема доброчинця!…
Господь дивиться з неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає.
Усе повідступало, разом стали бридкими вони, нема доброчинця, нема ні одного!…
Чи ж не розуміють всі ті, хто чинить безправ'я, хто мій люд поїдає? Вони хліб Господній їдять, та не кличуть Його…
Тоді настрашилися страхом вони, бо Бог в праведнім роді.
Раду вбогого ганьбите ви, та Господь охорона йому.
Аби то Він дав із Сіону спасіння Ізраїлеві! Як долю Своєму народу поверне Господь, то радітиме Яків, втішатися буде Ізраїль!
(Псалми 13:1-7)

пʼятниця, 17 жовтня 2014 р.

В ЦЕ МИ ВІРИМО - ПРО СПОВІДЬ


Про сповідь серед нас навчається, що у Церкві приватне відпущення гріхів має зберігатися і не слід допускати, щоб воно вийшло з ужитку; однак у сповіді не вимагається перераховувати всіх переступів і гріхів,
тому що ценеможливо. Пс. 18:13: «А помилки хто зрозуміє?» 
 (Сповідання Віри, стаття ПРО СПОВІДЬ)

Молитва водія

Владико, Господи Боже наш, вислухай молитву мою, яку сьогодні Тобі приношу, і правицею Твоєю Святою благослови автомобіль цей, пішли Твоїх Ангелів Хоронителів, щоб усі, що схочуть на ньому подорожувати, були збереженими і захищеними від усіляких злих випадків.

Псалом 12

Для дириґента хору. На октаву. Псалом Давидів.
Доки, Господи, будеш мене забувати назавжди, доки будеш ховати від мене обличчя Своє?
Як довго я буду складати в душі своїй болі, у серці своїм щодня смуток? Як довго мій ворог підноситись буде над мене?
Зглянься, озвися до мене, о Господи, Боже мій! Просвітли мої очі, щоб на смерть не заснув я!
Щоб мій неприятель не сказав: Я його переміг! Щоб мої вороги не раділи, як я захитаюсь!
Я надію на милість Твою покладаю, моє серце радіє спасінням Твоїм! Я буду співати Господеві, бо Він добродійство для мене вчинив…
(Псалми 12:1-6)

четвер, 16 жовтня 2014 р.

В ЦЕ МИ ВІРИМО - ПРО СВЯТУ ВЕЧЕРЮ

Про Вечерю Господню серед нас навчається, що правдиві тіло та кров Христові дійсно присутні під час Вечері під виглядом хліба та вина, що розподіляються та приймаються.
Протилежні вчення, таким чином, відкидаються.  (Сповідання Віри, стаття ПРО СВЯТУ ВЕЧЕРЮ)

Псалом 11

Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного, з-поміж людських синів позникали вже вірні!
Марноту говорять один до одного, їхні уста облесні, і серцем подвійним говорять…
Нехай підітне Господь уста облесливі та язика чванькуватого
тим, хто говорить: Своїм язиком будем сильні, наші уста при нас, хто ж буде нам пан?
Через утиск убогих, ради стогону бідних тепер Я повстану, говорить Господь, поставлю в безпеці того, на кого розтягують сітку!
Господні слова слова чисті, як срібло, очищене в глинянім горні, сім раз перетоплене!
Ти, Господи, їх пильнуватимеш, і будеш навіки нас стерегти перед родом оцим!
Безбожні кружляють навколо, бо нікчемність між людських синів підіймається.
(Псалми 11:1-9)

МОЛИТВА НА БЛАГОСЛОВІННЯ СІМ’Ї

Від Тебе, Господи, ми отримуємо всі благі дари. Благослови нашу сім’ю, нехай будуть усі члени нашої сім’ї довподоби Тобі, нехай царює в ній мир і християнська любов. Амінь.

середа, 15 жовтня 2014 р.

Молитва батьків за дітей

Господи Ісусе Христе, нехай буде ласка Твоя на дітях моїх ... (імена), охорони їх під покровом Твоїм, збережи від усякого лукавого підступу, віджени від них усякого ворога й супротивника, відкрий їм очі та вуха сердечні, даруй зворушення та смирення їхнім серцям. Господи, всі ми — творіння Твоє, змилуйся над дітьми моїми й наверни їх до покаяння. Спаси, Господи, і помилуй дітей моїх... (імена) і просвіти їх розум світлом розуміння Євангелія Твого, і направ їх на стежку виконання заповідей Твоїх, і навчи їх, Спасе, творити волю Твою, бо Ти Бог наш. Амінь.

В ЦЕ МИ ВІРИМО - ПРО ХРИЩЕННЯ

Про Хрищення серед нас навчається, що воно є необхідним і, що через нього пропонується благодать,
що також слід христити дітей, тому що вони через таке Хрищення передаються Богові і стають Богоугодними.
Через це відкидаються перехрищенці, котрі стверджують про те, що христити дітей не є правильним. 
 (Сповідання Віри, стаття ПРО ХРИЩЕННЯ)

Псалом 10

Я надіюсь на Господа, як же кажете ви до моєї душі: Відлітай ти на гору свою, немов птах? Бо ось, нечестиві натягують лука, міцно ставлять стрілу свою на тятиву, щоб у темряві до простосердих стріляти… Як основи зруйновано, що тоді праведний зробить? Господь у святім Своїм храмі, Господь престол Його на небесах, бачать очі Його, повіки Його випробовують людських синів! Господь випробовує праведного, а безбожного й того, хто любить насилля, ненавидить душа Його! Він спустить дощем на безбожних горюче вугілля, огонь, і сірку, і вітер гарячий, це частка їхньої чаші. Бо Господь справедливий, кохає Він правду, праведний бачить обличчя Його!
(Псалми 10:1-7)

вівторок, 14 жовтня 2014 р.

Псалом 9

Для дириґента хору. На спів: «На смерть сина». Псалом Давидів.
Хвалитиму Господа усім серцем своїм, розповім про всі чуда Твої!
Я буду радіти, і тішитись буду Тобою, і буду виспівувати Ймення Твоє, о Всевишній!
Як будуть назад відступати мої вороги, то спіткнуться і вигинуть перед обличчям Твоїм!
Бо суд мій і справу мою розсудив Ти, Ти на троні суддевім сидів, Судде праведний!
Докорив Ти народам, безбожного знищив, ім'я їхнє Ти витер на вічні віки!
О вороже мій, руйнування твої закінчились на вічність, ти й міста повалив був, і згинула з ними їхня пам'ять!
Та буде Господь пробувати навіки, Він для суду поставив престола Свого,
і вселенну Він буде судити по правді, справедливістю буде судити народи.
І твердинею буде Господь для пригніченого, в час недолі притулком.
І на Тебе надіятись будуть усі, що Ім'я Твоє знають, бо не кинув Ти, Господи, тих, хто шукає Тебе!
Співайте Господеві, що сидить на Сіоні, між народами розповідайте про чини Його,
бо карає Він вчинки криваві, про них пам'ятає, і не забуває Він зойку убогих!
Помилуй мене, Господи, поглянь на страждання моє від моїх ненависників, Ти, що мене підіймаєш із брам смерти,
щоб я розповідав про всю славу Твою, у брамах Сіонської доні я буду радіти спасінням Твоїм!
Народи попадали в яму, яку самі викопали, до пастки, яку заховали, нога їхня схоплена.
Господь знаний, Він суд учинив, спіткнувсь нечестивий у вчинку своєї руки! Гра на струнах. Села.
Попрямують безбожні в шеол, всі народи, що Бога забули,
бож не навіки забудеться бідний, надія убогих не згине назавжди!
Устань же, о Господи, хай людина не перемагає, нехай перед лицем Твоїм засуджені будуть народи!
Накинь, Господи, пострах на них, нехай знають народи, що вони тільки люди! Села.
Для чого стоїш Ти, о Господи, здалека, в час недолі ховаєшся?
Безбожний в своїм гордуванні женеться за вбогим, хай схоплені будуть у підступах, які замишляли вони!
Бо жаданням своєї душі нечестивий пишається, а ласун проклинає, зневажає він Господа.
У гордощах каже безбожний, що Він не слідкує, бо Бога нема, оце всі його помисли!…
Сильні дороги його повсякчасно, від нього суди Твої високо, тим то віддмухує він ворогів своїх…
Сказав він у серці своєму: Я не захитаюсь, бо лиха навіки не буде мені…
Уста його повні прокляття й обмани та зради, під його язиком злочинство й переступ.
Причаївшись, сидить на подвір'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим…
В укритті він чатує, як лев той у зарості, чатує схопити убогого, хапає убогого й тягне його в свою сітку…
Припадає, знижається він, і попадають убогі в його міцні кігті…
Безбожний говорить у серці своїм: Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніколи.
Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!
Чому нечестивий ображує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш?
Але Ти все бачиш, бо спостерігаєш злочинство та утиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слабий опирається, Ти сироті помічник.
Зламай же рамено безбожному, і злого скарай за неправду його, аж більше не знайдеш його!
Господь Цар на вічні віки, із землі Його згинуть погани!
Бажання понижених чуєш Ти, Господи, серця їх зміцняєш, їх вислуховує ухо Твоє,
щоб дати суд сироті та пригніченому, щоб більш не страшив чоловік із землі!
(Псалми 9:1-39)

Exsurge Domine

10 грудня, 1520 року, Мартін Лютер привселюдно спалив папську буллу Exsurge Domine що в перекладі означає Востань Господи. В ній папа засуджував дії Лютера та погрожував відлучити його від церкви.

В ЦЕ МИ ВІРИМО - ЩО ТАКЕ ЦЕРКВА

Знову ж таки, хоча Християнська Церква, власне кажучи, є нічим іншим, як зібранням усіх віруючих і святих, однак у цьому житті серед побожних залишається багато неправдивих християн, лицемірів і навіть відкритих грішників.
І все ж таки Таїнства є дієвими навіть тоді, коли священики, що їх відправляють, не є благочестивими людьми. Бо ж, як Сам Христос зазначив у Євангелії від Матвія 23:2: «На сидінні Мойсеєвім усілися книжники та фарисеї» і т. д.
Відповідно до цього, засуджуються донатисти та інші, що притримуються протилежних поглядів.  
(Сповідання Віри, стаття ЩО ТАКЕ ЦЕРКВА)

Трансплантація органів після смерті: За чи проти?!

Вступ
За даними МОЗ України, в країні діє Державна цільова соціальна програма "Трансплантація", в даній програмі працюють 7 державних трансплантаційних центрів. В цих центрах щороку могли проводити приблизно до 6500 операцій з пересадки печінки, серця та нирок. Проте, за даними головного трансплантолога МОЗ України, лікарі роблять лише один відсоток від необхідних операцій. Наприклад минулого року лише 86 пацієнтам пересадили нирки й то виключно завдяки донорству родичів. А от пересадку печінки вдалося зробити лише 14 хворим, а серця взагалі одному пацієнтові. Такі показники в Міністерстві охорони здоров'я пояснюють фактичною відсутністю внутрішніх органів для подібних операцій.
Український уряд вирішив що потрібно щось з цим робити й наприкінці минулого року запропонував законопроект який ввів в жах пересічних українців. За даним законопроектом кожен українець якщо він при житті офіційно не заявить що він не бажає бути донором органів то після його смерті лікарі трансплантологи можуть використовувати його органи для трансплантації. Тобто за замовчуванням кожен громадянин України стає потенційним донором. Бо мені важко уявити якогось відчайдуха який прочитавши даний законопроект побіжить до поліклініки щоб написати відповідну заяву. Знаючи що в разі потреби йому потрібно буде звертатись в тую ж поліклініку за медичною допомогою.  Й так як труп який розкладається трансплантологам не цікавий запропоновано вважати що якщо лікарі констатують в людини смерть мозку то її можна використовувати для трансплантації.

                                                    Визначення термінів
Трансплантологія - розділ медицини, що вивчає трансплантацію органів, і галузь медичної практики, котра здійснює трансплантацію.
Трансплантація - спеціальний метод лікування, що полягає в пересадці реципієнту (реципієнт - особа, для лікування якої застосовується трансплантація) органа або іншого анатомічного матеріалу, взятих у людини чи тварини.
Враховуючи той факт що такі операції давно вже вийшли з розряду наукового інтересу який полягав в намаганню вчених винайти «вічне життя» продовжуючи його завдяки замінні хворого органу. Й враховуючи що такі операції шалено дорогі можна визначити що транспонталогія це метод лікування при якому завдяки незаможних та соціально незахищених людей продовжують життя якійсь заможній людині. Продовження життя одним за рахунок смерті інших.
В даному есе я не буду обговорювати такі напрямки транспонтології як пересадка шкіри чи пересадка кісткового мозку. І не тому що при пересадці шкіри наприклад при великих опіках донором шкіри є сам пацієнт. А при пересадці кісткового мозку найчастіше донорами стають найближчі родичі. Такі операції не приводять до смерті донорів.
Хоч для ознайомлення можна зазначити що є такі види трансплантації.
Аутотрансплантація - у даному випадку реципієнт є донором для себе.
Ізогенна трансплантація - донором трансплантата є генетично ідентичний реципієнту однояйцевий близнюк реципієнта.
Аллотрасплантація, або гомотрансплантація, - донором трансплантата є генетично та імунологічно відмінний людський організм.
Ксенотерапія (міжвидова трансплантація) - передбачає трансплантацію органів людині від тварини.

                                           З історії розвитку трансплантології
        МОЗ повідомляє: «Вперше експериментальна пересадка органу була проведена в Австрії ученим-хірургом Е. Ульманом. Він старанно працював над винаходом судинного шва, а в січні 1902 року представив на раді Королівського товариства хірургів козу з пересадженою на шию ниркою собаки. Хоч сама операція пройшла успішно, але вже через три тижні відбулося відторгнення органу, причини якого в той час ще не могли бути встановлені.

     Знаменна подія відбулася в 1910–1912 роках в Нью-Йорку — А. Каррель під час незалежного наукового дослідження з застосування судинних швів здійснив кілька успішних операцій по пересадці нирок на тварин і довів можливість зшивання швів і повне відновлення кровообігу в пришитому органі. За дане відкриття в медицині А. Каррель був удостоєний Нобелівської премії. Технічні складності з пересадки нирки були вирішені, але от проблеми відторгнення і раніше залишалися непереборними. Були навіть неодноразові спроби пересадки органів тварин людині, але всі вони закінчувалися відторгненням вже через кілька днів».

За даними того  ж МОЗу, в 1924 році відбувся історичний факт пересадки нирки кози людині в Україні. Операцію провів знаменитий В. Ф. Войно-Ясенецький. Цікаво що Ясенецький був не лише вченим лікарем а й священиком, якого ще називали святитель Лука. Свою операцію він здійснив в умовах сибірського заслання, в яке він був засланий саме за свою проповідницьку діяльність.
До речі це не єдиний випадок причетності церковних мужів до трансплантації. Так на Валенсійському соборі в Іспанії є дерев'яний горельєф із зображенням святих братів Косми і Даміана - арабських лікарів, що, за переданням церкви ще в III столітті нашої ери зробили пересадку ноги.  Так це чи ні судити тяжко але той факт що таке зображення існує вказує що ідея трансплантології була не чужою для церкви.
Чому ж тоді сучасна церква засуджує трансплантацію органів після смерті розглянемо пізніше, а зараз розглянемо ще декілька історій з розвитку трансплантології.
Так ще в тридцятих роках минулого століття інший український вчений – хірург Ю.Ю. Воронний був першим хто здійснив пересадку трупної нирки в клінічних умовах, повідомляє МОЗ.  Статтю про цю подію навіть розмістив іспанська медичний журнал "MinervаChirurgica" в 1934 році. В журналі було відзначено, що нирка включилася в кровотік і почала працювати, але пацієнтка прожила не більше двох діб. Ю. Вороний провів п'ять подібних операцій і всі вони мали однаковий результат. На той час головною проблемою трансплантології була нестача знань з імунології, що і загальмувало розвиток галузі більш ніж на тридцять років. Але в той же час операції Вороного довели можливість пересадки трупних органів живій людині і спростували всі теорію про дію «трупної отрути». І вже в Америці через 20 років була зроблена перша успішна операція з пересадки нирки хірургом Д. Мюрреєм. МОЗ повідомляє що Донорська нирка була взята у брата-близнюка: «… хворий прожив після операції ще двадцять років, зберігаючи при цьому соціальну активність. Але це була споріднена пересадка, яка не в змозі була вирішити проблеми донорства. У зв'язку з цим почали проводитися глобальні дослідження в галузі вивчення імунокомпетентних клітин».
Якщо відкинути моральний аспект а саме що матеріалами для операцій стають органи тварин чи трупів людей, читаючи про перші операції з трансплантації органів можна навіть захоплюватись завзятістю лікарів та безмежними науковими та технічними можливостями. Лікарі намагаються рятувати життя. А історія про те що завдяки своїй жертовності та завзятістю лікарів брат спасає свого брата близнюка навіть дещо навчає нас жертовності та милосердю.
Мине час і лікарям під силу буде надавати медичну допомогу безнадійно хворим пацієнтам. Й дійсно з часом в США, Німеччині, Швейцарії та інших розвинених країнах хірурги-трансплантологи навчилися пересаджувати печінку, серце та інші органи, й як про це люблять писати в ЗМІ «рятуючи тим самим безнадійно хворих людей».
Проблема відторгнення вирішена. Але ті самі ЗМІ чомусь замовчують якою ціною це було вирішено.
Як ми бачимо з мертвим матеріалом в трансплантологів нічого не вийшло. Й тому лікарі вирішують змінити критерії визначення смерті людини.
Т.Г. Аболіна в книзі «Прикладна етика» зазначає: «Перші операції з трансплантації органів викликали у світі подив, захоплення безмежними науковими та технічними можливостями, професійною унікальністю проведених операцій; отримували однозначну підтримку та схвалення і формували так звану трансплантаційну ейфорію. Але одне із найунікальніших досягнень людської культури - пересадка серця, загострило ряд етико-філософських проблем, зокрема, визначення критеріїв смерті людини, оскільки трансплантація потребує серця, "що б'ється", та й успішність пересадки інших органів залежить від часу, що минув після смерті донора.
До середини XX ст. критерієм смерті людини вважалась біологічна смерть, що позначало стан незворотної загибелі організму і визначалося єдністю трьох ознак: припиненням серцевої діяльності (зникненням пульсу на великих артеріях, припиненням біоелектричної активності серця); зупинка дихання, зникнення усіх функцій центральної нервової системи.
У 1959 р. французькі невропатологи П. Моллар та М. Гулон описали стан позамежової коми, чим започаткували концепцію "смерті мозку" як основного свідчення смерті людини. У 1966 р. в медичній школі Гарварду чітко визначили критерії смерті мозку, а юридичне оформлення концепції "смерті мозку" відбулося 1968 р. в Лондоні на засіданні Всесвітньої організації здоров'я (ВОЗ) та ЮНЕСКО.
Щоправда, одразу питання про тотожність понять "біологічна смерть" і "смерть мозку" не стояло, однак з початку 1980-х років задля вирішення питань та завдань трансплантології "смерть мозку" стає достатньою для визначення біологічної смерті і закріплюється в законодавстві багатьох країн світу».
Це дало поштовх від одиничних й здебільшого невдалих операцій проводити тисячі операцій які в більшості випадків є вдалими. Механізм продовження життя одним за рахунок смерті інших запущено. Й саме цей механізм намагаються запустити в Україні.
Визначення термінів
СМЕРТЬ (біологічна) — безповоротне припинення життєдіяльності організму. Ознаки біологічної смерті: повне припинення дихання, відсутність пульсу і серцебиття, відсутність рефлексів, мертвотна блідість шкірних покровів, розслаблення мускулатури, у тому числі і опущення нижньої щелепи, зникнення блиску очей, втрата чутливості, поступове охолоджування тіла аж до повного, розширення зіниць з відсутністю реакції на світло. Пізніше настає те, що заклякнуло м'язів, що починається з нижньої щелепи і потилиці, охоплює м'язи всього тіла через 6—8 ч і продовжується декілька днів, з'являються трупні плями, спочатку на пологих частинах трупа (спина, зовнішні сторони плеча).
З розвитком реанімації такі явища, як зупинка дихання і серцебиття, перестали вважатися безповоротними. Початком настання безповоротних змін слід вважати лише посмертну денатурацію білка. Після загибелі кліток

центральної нервової системи смерть настає не більше ніж через 5—6 хвилин. 
Констатує смерть лікар, а медична сестра записує час смерті в історію хвороби. Труп роздягають, укладають на спину з розігнутими кінцівками, підв'язують нижню щелепу, опускають віка, накривають простирадлом і залишають в ліжку на 2 години.


Смерть мозку повне та незворотне припинення всіх його функцій, які реєструються при серці, що працює, та примусовій вентиляції легенів. Смерть мозку прирівнюється до смерті людини.

Хочеться лише зауважити, що «прирівнюється до смерті людини» й «фактично є смертю людини» це дві різні речі.

Що про трансплантацію органів після смерті говорять  науковці


Ольга Компанієць; Консултант: В.Ф. Саенко, д.м.н., Професор член-кореспондент АМН України.

«Трансплантаційна хірургія в світі розвивається настільки швидко, що кількість різних пересадок органів і тканин досягло 40 000 на рік, і в найближчі десятиліття буде становити 50% всіх операцій. У країнах, які у нас прийнято називати "розвиненими", на 1 млн. - 500 осіб мають можливість перебувати на гемодіалізі, 40 - отримують донорську нирку, 12-ти пересаджують інші життєво важливі органи. В Українї, починаючи з 1999 року, коли був прийнятий Закон про трансплантацію органів, ведетьсяборотьба за зміну його статті 16 - введення так званої презумпції згоди. Презумпція згоди полягає в тому, що мається на увазі прижиттєве згода більшості членів суспільства на забір органів після смерті, але у випадку категоричного неприйняття людина має право написати письмову відмову. Презумпція незгоди - навпаки, прижиттєве незгоду на забір органів. Каменем спотикання такому випадку стає бесіда з живим здоровою людиною про забір органів після смерті. Немає такоїобласті в медицині, де настільки яскраво були б сфокусовані проблеми етичного порядку, як в трансплантології. Презумпція згоди існує у Фінляндії, Португалії, Австрії, Швеції, Іспанії, Італії, Греції, Бельгії, Франції. Презумпція незгоди - в США, Латинській Америці, Великобританії, Ірландії, Данії. Проведений аналіз кількості заборів органів в країнах, де прийнятий Закон про трансплантацію, показав, що середня кількість донорів на 1 млн. населення становить 178. Найбільше кількість мультиорганну заборів (27) виконується в Іспанії; так зване "іспанське диво" стало можливим завдяки спільній цілеспрямованій роботі системи охорони здоров'я, засобів масової інформації та національного трансплантаційного об'єднання в рамках національної програми з донорства, прийнятої в 1989 році. Роль формування позитивної громадської думки підтверджує той факт, що після проведення всесвітніх трансплантаційних ігор в Манчестері, за якими спостерігали160 млн. глядачів, у Великобританії число осіб, які погодилися стати донорами, збільшилася на 36%.

В Українї за більш ніж 30 років клінічної трансплантації виконано приблизно 1500 пересадок нирок, 10 - печінки, 1 пересадка серця, 3 - підшлункової залози. Трансплантацій легкого, тонкого кишечника не було проведено зовсім. В середині дев'яностих виконувалося близько ста пересадок нирок в рік, в останні роки - 35.   Стверджується необхідність отримання згоди на вилучення органу у чоловіка або спільно проживають родичів. Цим мається на увазі наявність спадкових прав у родичів на органи донора. Кожна людина прижиттєво може для себе вирішити проблему донорства: він може бути згоден на посмертний паркан, не згоден або не визначитися. У перших двох випадках все очевидно і чоловік (дружина) або спільно проживаючи родичі тут ні при чому. Про цезгадується в 16-й статті. Найпоширенішими причинами відмов з боку близьких можуть бути надія на сприятливий результат, небажання брати на себе відповідальність перед іншими родичами, підозра в непорядності, агресивні і наполегливі спроби отримання згоди з боку медперсоналу і т.д. При будь якій концепції бесіда з родичами необхідна, але має різне забарвлення - дозвільну або повідомну - в разі відсутності прижиттєвого рішення. Боротьба з дванадцятою статтею Закону ведеться з моменту його опублікування. Загальноприйнята думка трансплантологів таке: введення "презумпції незгоди" погубило українську трансплантацію».    

Й щоб це якнайкраще донести до людей в ЗМІ часто роблять наголос про те що церква не проти а іноді навіть що церква посилаючись на жертвеність благословляє людей на це.
Що про це говорить церква:
Греко - католики:
«Жест дарування має походити із свобідного вибору донора, його почуття солідарності та милосердя, а тому виключає будь-який примус чи спекуляцію».
Взяття органів від мертвого донора
« У випадку взяття органів від трупа виникає проблема, пов'язана з вирішенням того, як розпоряджатися мертвим тілом людини, беручи до уваги, що його, з одного боку, не можна вважати скелетом тварини або звичайною неживою річчю, а з іншого боку  — не варто порівнювати з тілесністю живої істоти.
Основний принцип вказує на те, що, дотримуючись обов'язку шанувати тлінні останки покійного як пам'ять про особу, яка існувала у цій тілесності і яка очікує на воскресіння тіла, труп, як вважав Папа Пій ХІІ, не є більше людиною. Однак, коли йдеться про взяття органів від такого тіла, виникає ряд моральних проблем, зокрема встановлення діагнозу смерті та задокументована згода на трансплантацію.
 Як стверджує Папа Іван Павло ІІ, одинарні життєві органи можуть братися лише з мертвого тіла. Це вимагає розгляду одного з актуальних питань, яке часто дискутується на різних форумах з біоетики і на яке вимагають дати відповідь суспільні кола. Йдеться про встановлення діагнозу смерті, тобто про те, коли особу можна вважати справді мертвою.
 Опанування нових неврологічних знань спричинило сьогодні певну зміну в самому понятті смерті: відбувся перехід від розуміння поняття смерті як точної і раптової «події», що співпадає з припиненням биття серця і самостійного дихання особи, до поняття смерті, що розуміється як «процес», який відбувається упродовж певного часу, починаючи від «безповоротного моменту», тобто безповоротної дезінтеграції цілісності індивідуального організму, яка збігається з повним припиненням активності мозку».
Римо – католики:
З Катехизису Католицької Церкви. Представлений 11.10.1992 Апостольської конституції FideiDepositum Папи Івана Павла II
Повага до особистості та наукові дослідження
«Пересадка органів морально неприйнятна, якщо донор або її законні представники не дали на те згоди, повністю віддаючи собі звіт в тому, що відбувається. Пересадка органів відповідає моральному закону і може бути гідна похвали, якщо фізичний і психологічний ризик, який бере на себе донор, пропорційний шуканого блага для пацієнта. Морально неприйнятно безпосередньо приводити до інвалідності або до смерті одну людську особистість - навіть якщо це робиться для того, щоб продовжити життя інших людей».
Повага до мертвих
«Розтин трупів морально допустимо, якщо воно проводиться з науковою метою або в рамках судового слідства. Безкорисливий дар органів після смерті законний і може бути похвальним. Кремація дозволена Церквою в тому випадку, якщо вона не є вираженням невіри у воскресіння тіла».
Православні:
Російська Православна Церква в «Основах соціальної концепції Російської православної церкви» зазначає:
«У цьому документі, який було прийнято у 2000 р. на Архієрейському Соборі Російської Православної Церкви, зафіксовано морально-етичну оцінку трансплантологічної медицини представниками російського православного духовенства та вказано на етичні норми, яких повинні дотримуватися фахівці-трансплантологи та пацієнти.
XII. 7. Сучасна трансплантологія (теорія та практика пересадки органів і тканин) дає можливість допомогти багатьо хворим, які раніше були приречені на смерть або важку інвалідність. Проте водночас розвиток цієї галузі медицини, збільшуючи потребу у необхідних органах, породжує певні моральні проблеми й може стати небезпечним для суспільства. Зокрема, безвідповідальна пропаганда донорства та комерціалізація трансплантаційної діяльності створюють передумови для торгівлі людськими органами, загрожуючи життя та здоров’ю людей. Церква вважає, що органи людини не можуть бути об’єктами купівлі-продажу. Пересадка органів від живого донора може основуватися тільки на добровільній пожертві заради порятунку іншої людини. У цьому разі згода на трансплантацію (вилучення органа) стає проявом любові та співчуття. Однак потенційний донор має бути повністю поінформований про можливі наслідки експлантації органу для його здоров’я. Експлантація, яка загрожує життя донора, є морально недопустимою. Наразі найпоширенішою є практики вилучення органів у щойно померлих. У цьому разі слід точно встановити момент смерті. Неприпустиме продовження життя однієї людини коштом вкорочення життя іншої (наприклад, через відмову медичних процедур для підтримки життєдіяльності).
На основі Божого Одкровення Церква сповідує віру в тілесне воскресіння мертвих (Вих. 26. 19; Рим. 8. 11; 1 Кор. 15. 42-44, 52-54; Флп. 3. 21). Церква виражає гідну шану тілові померлої людини через християнський обряд поховання. Однак посмертне донорство органів може стати виявом любові, що триває і потойбіч смерті. Такий дар або заповіт не може вважатися обов’язком людини. Тому умовою правомірності та моральної правильності експлантації є прижиттєва згода донора. У разі, якщо воля потенційного донора лікарям не відома, вони повинні звернутися до його родичів або близьких, щоб її з’ясувати. Так звану презумпцію згоди потенційного донора на вилучення органів та тканин його тіла, закріплену законодавством деяких країн, Церква вважає неприпустимим порушенням людської свободи…
XII. 8. Практика вилучення людських органів, придатних для трансплантації, а також розвиток реанімації породжують проблему правильної констатації моменту смерті. Раніше критерієм смерті вважалася зупинка дихання та кровообігу. Однак завдяки вдосконаленню реанімаційних технологій ці життєво важливі функції можуть штучно підтримуватися упродовж тривалого часу. Акт смерті перетворюється таким чином у процес помирання, залежний від лікаря, що покладає додаткову відповідальність на сучасну медицину. 
У Святому Письмі смерть трактується як розставання душі з тілом (Пс. 145. 4; к. 12. 20). Отже, можна говорити, що життя триває. Доки організм працює як єдине ціле. Продовження життя за допомогою штучних засобів, при якому фактично працюють тільки окремі органи, не може розглядатися як обов’язок та бажане за будь-якого випадку завдання медицини. Відтермінування смертної години іноді тільки побільшує страждання хворого, позбавляючи його права на гідний, «мирний та безгрішний» кінець, якого православні християни просять у Господа під час Служби Божої. Коли активна терапія стає неможливою, її місце має зайняти паліативна допомога (знечулення, догляд, соціальна та психологічна підтримка), а також пастирська опіка. Ці заходи мають на меті забезпечити істинно людський кінець життя, зігрітий любов’ю та милосердя».
Українські лютерани
Єпископ УЛЦ Вячеслав Горпинчук в блозі який він веде особисто висловив дуже чітко й обґрунтовано свою думку по цьому поводу:
    « З погляду Писання, а отже і Християнської Церкви, смерть людини настає тоді, коли її душа остаточно покидає тіло. Визначити це, звісно, можна з певністю лише тоді, коли в тілі починаються незворотні процеси тління.  Але для трансплантологів, здається, саме таке визначення неприпустиме.  Їм важливо мати органи, які ще не відмерли, тобто фактично ще живі органи ще теплого і, цілком можливо, ще дуже навіть живого людського тіла.
Людину Господь створив на Свій образ і подобу (Буття 1:27), тож саме людина – вінець Божого творіння. Господь надзвичайно цінує людське життя.  Господь Сам стоїть на захисті людського життя.  Він каже: «Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров, бо Він учинив людину за образом Божим» (Буття 9:6). У разі ухвалення пропонованого законопроекту наше суспільство опиниться перед дилемою, яка з’явиться перед лікарями і тими хірургами, що захочуть швиденько добратися до органів людини, яка, скажімо, потрапила в автомобільну аварію і не виявляє ознак життя.  Що робити: ухвалити рішення про смерть мозку і почати відбирати органи в ще теплого пацієнта та допомогти іншому пацієнтові, який страждає через те, що в нього не діє якийсь орган, а чи (якщо не врятувати, то бодай) зробити все, аби дати шанс вижити, на перший погляд, неживій людині, а іншій, яка має законні підстави сподіватися на швидку смерть свого потенційного донора, в такій очікуваній допомозі відмовити?...
… чи можуть християнські церкви підтримати зазначену урядову ініціативу?  На мою думку, така підтримка, окрім уже вище викладених міркувань, не відповідатиме сутності християнства і його погляду на страждання та хвороби.  Ми віруємо, що хвороби та страждання розпочалися внаслідок гріхопадіння ще наших прабатьків, Адама та Єви. Страждання завжди будуть у цьому світі аж до другого приходу Господа Ісуса Христа у славі. Але намагання позбутися страждань будь-якою ціною – не від Бога. Це, радше, язичництво у всій своїй потворній красі. Хоча початок страждань і хвороб – у прабатьківському гріхові, страждання, попри покарання за певні гріхи, часто дається Богом, аби не лише давати вишкіл вірі страдника, але й аби давати вишкіл милосердю ближніх його, щоб ми, як християни, були свідками Божих чуд та виконання Божої волі про спасіння усіх людей, за яких помер Син Божий, Ісус Христос, і Який воскрес для нашого виправдання, аби ми вірували та пам’ятали, що наша батьківщина – на небесах, а не докладали усіх мислимих і немислимих зусиль, з аморальними включно, для продовження свого перебування в цьому грішному світі.  Ми покликані не для того, аби робити світлішим гріх, а покликані ми, аби бути світлом для світу, що перебуває в темряві гріха, аби більше людей виходило на світло Євангелія Христового і тішилися цілою перспективою щасливого та безболісного життя у вічності, будучи вільними від усіх і водночас будучи слугами для всіх, зі страдниками включно.  Погляд християн спрямований на Христа, на Його воскресіння і життя у Його Царстві і підсумований завершальними словами великого християнського Символу віри: «Чекаю воскресіння мертвих і життя будучого віку».

Висновок.

Як ми бачимо в питанні щодо трансплантації органів після смерті церква виступає одностайно проти. Й якщо ми в ЗМІ читаємо статтю якогось  журналіста який намагається нас запевнити  що трансплантація органів після смерті  це благе діло яке церква схвалює то ми повинні знати що таким чином нас намагаються ввести в оману. Бо всюди де церква допускає можливість використання органів людині після смерті для трансплантації мається на увазі біологічна смерть а не смерть мозку. При якій фактично живу людину яку ще можна спасти«розбирають» на «запчастини». Для церкви саме серце є ознакою життя. Й ось чому поки проводились операції по пересадці органів де донором були мертві, церква мовчала або навіть приймала в цьому участь. Як с прикладом святителем Лукою.
За Біблією саме серце означає центр духовного і фізичного життя людини: «Якщо ви справді слухатимете мої веління, що я вам сьогодні заповідаю: любити Господа, Бога вашого, і служити йому всім вашим серцем і всією вашою душею»(Вт. 11:13)  й «Громада вірних мала одне серце й одну душу, і ні один не називав своїм щось з того, що кому належало, але все в них було спільне.» (Дії. 4:32). Також Біблія навчає що серце вказує на її внутрішній світ: «А як Господь, Бог твій, вижене їх перед тобою, ти не кажи в своєму серці: За мою праведність привів мене Господь мій, щоб зайняти цю землю, - тоді, коли насправді за беззаконня тих народів Господь жене їх геть із-перед тебе»(Вт. 9:4) та істинну людську сутність: «Не захоплюйтеся всілякими та чужими науками. Бо річ добра зміцняти серця благодаттю, а не стравами, що користи від них не одержали ті, хто за ними ходив»(Євр. 13:9). Біблія пов'язує із серцем всі функції свідомості людини такі як мислення, рішучість, відчуття, прояв любові, прояв совісті. Й більше того Біблія навчає що, серце становить центр життя взагалі  як фізичного так і духовного.
Коли в людини бється серце в розумінні Біблії то вона фізично жива. Тому вбивати її ніхто немає права. Якими б гуманними мотивами це б не обґрунтовували.
Закон Божий заповідає нам: «Не убий». І визнавати пересадку органів  людини після смерті, мається на увазі саме в визначені смерть мозку, означає бути сучасником злочину. Й Церква як тіло Христове на це ніколи не йшла, не йде і не піде.
Тай самі лікарі це також визнають: «Смерть людини - наступає в результаті загибелі організму як цілого. В процесі вмирання виділяють стадії: агонію, клінічну смерть, смерть мозку і біологічну смерть».
Також хочеться зазначити що людина наділена Богом Творцем свободою вибору а концепція так званої «призумції  згоди» позбавляє її права вибору. Тим паче на прикладі тих же США в яких діє «призумція незгоди»  і які є лідером по пересадці органів видно що «призумція незгоди» дієва. А що  вона виявилася не дієвою в нас це ще не означає що ї потрібно міняти. 
Дмитро Дідківський. (Доповідь для пастирської конференції Київської Єпархії УЛЦ)
Березень 2013 року.


Бібліографія:
Інструкція з діагностики смерті мозку, визначення моменту припинення реанімаційних заходів та визнання людини померлою.
Катехизис Католицької Церкви.
Блог «Українське Лютеранство»
Електронна бібліотека Греко Католицької Церкви.
Біблія.
Вікіпедія та інші вільно доступні інтернет ресурси.
«Прикладна етика» Аболіна Т.Г.