понеділок, 10 листопада 2014 р.

Сповідання віри - Про месу

Статті про суперечливі питання, у яких дано перелік зловживань, що виправлені
XXIV стаття. Про месу

Нас несправедливо було звинувачено в забороні меси. Ми не хвалимося, але очевидним є те, що меса дотримується серед нас з більшою побожністю і серйозністю, ніж серед наших опонентів.

Навіть більше від того, людей навчають часто із більшою старанністю про святе Таїнство,чому воно було запроваджене, і як його слід використовувати (а саме,для втіхи змучених сумлінь), для того щоб людей заохочувати до участі в Причасті та в месі. Людей також навчають про інші фальшиві вчення щодо Таїнства.
Тим часом не було зроблено помітних змін у прилюдних церемоніях меси, хіба що в певних місцях німецькі гімни співаються доповненням до латинських відповідей, щоб навчати та настановляти людей.
Зрештою, головною метою усього, що відбувається під час Богослужінь, є навчання людей тому, що вони повинні знати про Христа.
Однак, перед нами, месою зловживали багатьма способами, перетворюючи в щось подібне до ярмарку, купуючи її та продаючи і дотримуючись їх у майже всіх церквах виключно з грошових міркувань. Такі зловживання ще перед нами засуджувалися вченими та побожними людьми.
Тоді, коли наші проповідники про це проповідували і священикам нагадувалося про жахливу відповідальність, що повинна належним чином непокоїти кожного християнина (а саме, що кожен, хто вживає Таїнство недостойно, винен у крові та тілі Христових),
такі корисливі меси і приватні меси, що раніше проводилися з примусу заради прибутків і платні, у наших церквах були припинені.
Водночас було осуджено огидну помилку, відповідно до якої навчалося, що наш Господь Христос Своєю смертю зробив був викуп лише за прабатьківський гріх і запровадив месу, як жертву за наші гріхи.
Це перетворило месу в жертву за живих і мертвих, в жертву, за допомогою якої знімалися гріхи і умилостивлювався Бог.
За тим виникли дебати, чи меса, проведена за багатьох, однаково цінна, як і особлива меса, проведена за одну людину. З цього виростали нескінченні помноження мес, через які люди очікували одержати все те, що вони потребували від Бога. Тим часом віра в Христа і правдиве служіння Богові були забуті.
Тому, поза всяким сумнівом, слід було навчати людей, щоб вони могли знати, як слід правильно використовувати це Таїнство.
По-перше, вони навчали, що Святе Письмо в багатьох місцях показує, що нема жертви за прабатьківський гріх, а чи за будь-який інший гріх, за винятком смерті Христа.
Бо в Посланні до євреїв написано, що Христос приніс Себе Сам у жертву, і що цією жертвою Він заплатив за всі гріхи.
Те, що Христова смерть викупила лише прабатьківський гріх, а не й інші гріхи, є нечуваною новиною у церковному вченні. Тож ми маємо надію, що кожен зрозуміє, що цю помилку було осуджено небезпідставно.
По-друге, св. Павло навчав, що ми отримуємо благодать перед Богом через віру, а не через діла.
Очевидно протилежним до цього вчення є зловживання месою тими, що гадають, що благодать отримується здійсненням цього діла, бо ж добре відомо, що меса використовується для того, щоб позбавити від гріха і отримати благодать, і всі інші блага від Бога, не лише для самого священика, але й для цілого світу і для інших, як живих, так і мертвих.
По-третє, святе Таїнство не було запроваджене для того, щоб приносити жертву за гріхибо принесення жертви вже відбулося, але для того, щоб пробуджувати нашу віру та втішати наші сумління, коли ми розуміємо, що Таїнством благодать і прощення гріхів обіцяються нам через Христа. Отже, Таїнство вимагає віри, а без віри воно використовується марно.
Оскільки ж меса не є жертвою, що дозволяє зняти гріхи інших людей, чи то живих, чи мертвих, але вона має бути Причастям, у якому священик та інші отримують Причастя для себе, то серед нас воно дотримується таким чином: на свята, а також в інший час, коли присутні причасники, проводиться меса, а ті, що бажають цього, причащаються.
Таким чином меса серед нас дотримується правильним способом, способом таким, яким вона раніше дотримувалася в Церкві, і який може бути доведений твердженням св. Павла в 1 Кор. 11:20 і далі, та багатьма твердженнями святих отців.
Так Іван Золотоустий розповідає, як священик ставав щодня, запрошуючи декого до Причастя і забороняючи іншим підходити.
Стародавні канони також зазначають, що один чоловік виконував обовязки і причащав інших священиків і дияконів,
бо слова Нікейського канону промовляють таке: «Після священиків диякони отримуватимуть Таїнство за чином від єпископа чи священика».
Отже, не було запроваджено ніякої новини, яка б не існувала в Церкві від стародавніх часів, і через те, що суттєвих змін не було зроблено в привселюдних церемоніях меси, за винятком того, що інші ненеобхідні меси, що проводилися, можливо, через зловживання, разом із священнослужительськими месами, були припинені. Тому не можна, діючи справедливо, відкидати подібну месу, як єретичну і нехристиянську.
У колишні часи, навіть у великих церквах, де було багато людей, меса не проводилася щодня тоді, коли тільки збиралися люди, бо відповідно до 9-ої книги церковної історії (Historia Tripartita) в середу і пятницю читалося і розяснювалося Святе Письмо в Александрії та всі ці богослужіння проводилися без меси. 


Немає коментарів:

Дописати коментар