понеділок, 20 жовтня 2014 р.

За всіх людей Боже дякую Тобі.

За всіх людей Боже дякую Тобі.
(Нарис до молитовного роздуму пастиря Дмитра Дідківського)

Я завжди дякую моєму Богові за вас, через Божу благодать, що була вам дана в Христі Ісусі, бо ви всім збагатилися в Ньому, словом усяким і всяким  знанням, бо свідоцтво Христове між вами утвердилось, так що не маєте недостачі в жаднім дарі благодаті ви, що очікуєте з'явлення Господа нашого Ісуса Христа. Він вас утвердить до кінця неповинними бути дня Господа нашого Ісуса Христа! Вірний Бог, що ви через Нього покликані до спільноти Сина Його Ісуса Христа, Господа нашого.  (1 до Коринтян 1:4-9)

Слава Ісусу Христу!
Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.                   (Гал. 1:3)
Дорогі в Господі брати та сестри, послухаймо одне оповідання:
 В одному селі був церковний староста Сергій, або як його офіційно величали в церкві – Голова Громади, а не офіційно всі говорили «руководство». Щодня він поспішав на своєму старенькому велосипеді на роботу. Й хоча його робота, а працював Сергій у місцевого фермера комбайнером, знаходилася в іншому кутку села, він постійно їздив на роботу через церкву. Як він любив жартувати: « Хоча ногам тяжко, це дуже корисно для його душі». Тому що, завжди проїжджаючи повз Церкву, він молився до Господа, щоб Той дав йому «Хліба насушного», «Простив гріхи», «Не вводив у випробування, та збавив від лукавого».  Одного разу він «забігався » по господарству і тому виїхав з дому трішки пізніше.  Але він не міг порушити  своєї традиції і як завжди сівши на велосипеда поїхав в бік церкви.
Під’їжджаючи до церкви він побачив що замка на дверях не було. Його серце защеміло а в голові промайнула думка - «пограбували».  Зіскочивши з велосипеда він хутчіш побіг до дверей. Треба перевірити чи все на місці,  «якщо щось поцупили то потрібно дзвонити до міліції. Може по гарячим слідам  відшукають злодіїв». Підбігши до дверей він почув тихий голос отця Ореста.
Отець Орест стояв на колінах перед іконою «Ісуса Вседержителя» і майже шепотів молитву Господеві : «За всіх людей Боже дякую Тобі… ». Й далі Сергій почув що отець Орест в молитві подяки називає поіменно всіх людей, які були мирянами їхньої Громади. «Це ж треба, нікого не пропустив, всіх згадав, навіть Орисю, яка останнім часом говорять іноді ходить до місцевих розкольників. Сергій вскочив на велосипед і швидко поїхав на роботу. А в голові «роїлись» думки, шукаючи хоч одну причину за що, чи через що можна за всіх людей дякувати Богові. На диво не відшукавши причин, Сергію згадались слова апостола Павла, які часто любив повторювати отець Орест:
«через Божу благодать» - Наш люблячий Бог Отець проявляючи до нас Свою любов, просто так, задарма, посилає нам різні блага….
«що була вам дана в Христі Ісусі» - цю благодать Він посилає не тому що ми неї заслужили, а виключно ради та через Ісуса Христа…
Потім йому чомусь згадались слова, з його улюбленої книжечки з тоненькою фіолетовою палітурочкою: «люди не можуть заслужити прощення гріхів та виправдання перед Богом своїми власними заслугами, ділами чи обітницями, але що ми одержуємо прощення гріхів, і стаємо праведними перед Богом з благодаті, заради Христа, через віру, коли віримо, що Христос страждав за нас, і що заради Нього наші гріхи прощено, і нам дано праведність, і вічне життя». (Сповідання Віри – стаття про Виправдання)
Ні, щоб ще просто молився чи просив за потреби, але хіба є причини дякувати Богові за всіх, постійно думав Сергій. А в неділю він раніше всіх прибіг до церкви. Й привітавшись з отцем Орестом звичним «Слава Ісусу Христу» звернувся до нього, спитавши, за що він дякував Богові за всіх мирян їхньої Громади.
Отець Орест ніжно посміхнувшись відкрив Євангелія від Матвія, промовивши «бо написано», що ми повинні любити Бога і своїх ближніх і що він постійно молиться до того Кого любить, за тих кого любить.  Сергій глянув на відкриту Євангелію й пошепки почав читати: «…Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе».(Від Матвія 22:37-39)
В церкву почали сходитися люди, а отець Орест продовжував говорити:  «Я постійно» й далі відкривши Святе письмо почав читати «Дякую Богові своєму при кожній згадці про вас, і завжди в усякій молитві своїй за всіх вас чиню я молитву з радощами, за участь вашу в Євангелії від першого дня аж дотепер. Я певний того, що той, хто в вас розпочав добре діло, виконає його аж до дня Христа Ісуса. Бо то справедливо мені думати це про всіх вас, бо я маю вас у серці, а ви всі в кайданах моїх, і в обороні, і в утвердженні Євангелії спільники мої в благодаті. Бо Бог мені свідок, що тужу я за вами всіма в сердечній любові Христа Ісуса. І молюсь я про те, щоб ваша любов примножалась ще більше та більше в пізнанні й усякім дослідженні, щоб ви досліджували те, що краще, щоб чисті та цілі були Христового дня, наповнені плодів праведности через Ісуса Христа, на славу та на хвалу Божу». (До филип'ян 1:3-11)
Закривши Святе Писання отець Орест продовжував говорити: «Добре робиш Сергію, що турбуєшся про мирян та церковну будівлю. Я постійно дякую Господа за тебе.
Сергій глянув на хор, потім на всіх мирян які вже зібрались й як завжди про щось гомоніли перед Службою Божою. Він побачив що дійсно в кожного щось є за що потрібно подякувати Господа. Він підійшов до Орисі, привітавшись тихенько промовив: «Дякую своєму Богові за тебе Орисю»…
Почалась Служба Божа, хор почав співати: «Я вірю все Тобі». Сергій посміхнувся, бо замість «Я вірю» ледь не заспівав «Я дякую тобі». Отець Орест як завжди під час пісні стояв на колінах і тихенько молився до Господа. «Мабуть за всіх людей дякує які зібрались на Богослужіння» - подумав Сергій. Й на душі стало водночас спокійно і радісно…

Дорогі в Господі браття і сестри, Дякую Господа за всіх Вас, й хай нашому Господу одному буде вся слава і честь навіки віків. Амінь.

Немає коментарів:

Дописати коментар