понеділок, 27 жовтня 2014 р.

Човники спасіння.

Човники спасіння.
(Нарис до молитовного роздуму пастиря Дмитра Дідківського)
І, сівши до човна, Він переплинув, і до міста Свого прибув. І ото, принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої! І ось, дехто із книжників стали казати про себе: Він богозневажає. Ісус же думки їхні знав і сказав: Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх? Що легше, сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Уставай та й ходи? Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має владу Син Людський, тож каже Він розслабленому: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім! Той устав і пішов у свій дім. А натовп, побачивши це, налякався, і славив Бога, що людям Він дав таку владу!… (Від Матвія 9:1-8)
Слава Ісусу Христу!
Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.                   (Гал. 1:3)
       Дорогі в Господі брати та сестри, в дитинстві в мене як і в більшості моїх ровесників була забава – весною коли танув сніг, ми робили із аркушів своїх зошитів паперові кораблики. Ми пускали ті кораблики на «велику воду» струмочків талого снігу. Ті паперові кораблики пливли течією, а ми в своїх дитячих мріях розмірковуючи строїли плани про своє майбутнє. В хвилини коли мій кораблик спокійно плив течією я згадував дитяче оповіданнячко Некрасова про «Діда Мазая і зайців» який на своєму човні спасав зайців під час весняного паводку. Моя дитяча уява «малювала моє доросле майбутнє» буцімто під час весняного паводку я пливу на човні і спасаю людей. Зазвичай мій, як і кораблики моїх друзів швидко розмокали і тонули. Повертаючи мене і моїх друзів з «країни мрій» в реалії буденного життя. Не знаю, що в такі хвилини відчували мої друзі, мені завжди ставало сумно. «Нічого собі «Мазай», с таким корабликом й сам не врятуєшся» - думав я.
       Одного разу мій дідусь помітивши що я сумую після чергового краху паперового кораблика, змайстрував мені човника із кори дерева. На відміну від паперового кораблика він не розмокав а спокійно плив течією, час від часу прибиваючись до берега ще не талого снігу. Коли мій човник вкотре зупинився, я почув від своєї бабусі усний переказ сьогоднішнього Євангельського читання. Потім бабуся яка мені завжди говорила про Ісуса Христа, почала говорити мені про Церкву і Хрещення та про те як за допомогою Церкви і її служителів Ісус Христос рятує людей. Десь через місць дідусь з бабусею відвезли мене до Церкви. А потім десь через півроку я був охрещений «Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа».
       Враховуючи, що мені було на той час вісім років я пам’ятаю своє хрещення, пам’ятаю слова втіхи і обітниці які говорив священик мені під час Таїнства Хрещення. Пам’ятаю як він говорив моїм близьким, що не можна так легковажити хрещенням, що потрібно хрестити дітей зразу після народження.
       Слово Боже вчить нас про хрещення: «Хто увірує й охриститься, буде спасений, а хто не ввірує засуджений буде». (Від Марка 16:16); « всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!» (До Галатів 3:27). Мартін Лютер говорив про хрещення: «Отже, ми бачимо, якою величною і чудовою річчю є Хрищення, котре визволяє нас із пащеки диявола і вчиняє нас дітьми Божими, котре здавлює і знищує гріх, після цього щоденно підкріплюючи нову людину, котре є і завжди лишатиметься дієвимдо того часу, доки ми не перейдемо від свого жалюгідного і ницого стану до вічної слави».
       Браття і сестри, в сьогоднішньому  Євангельському читані ми бачимо гарний приклад як люди проходять до Господа не ради своїх потреб а ради потреб своїх ближніх: «принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав». Причину чому він не міг сам прийти Євангеліст Матвій змальовує, що людина була «розслабленою» й тому не могла ходити. Його принесли до Господа люди які вірили що Господь його зцілить. Мабуть вони сильно були здивовані що замість зцілення Ісус почав говорити про прощення: «І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!» Читаючи чи слухаючи ці слова багато людей можуть зрадіти: «Як чудово, хоча мої близькі не вірять, через мою віру Господь спасе їх». Але це не так. Це так само помилково як пускаючи паперові кораблики думати що вони спасуть когось під час весняного паводку. Ми повинні пам’ятати що без щирого каяття немає прощення. Також ми повинні пам’ятати що наша віра може лише «принести» людину до Господа. Що лише Господь через Святого Духа який діє через Слово Боже і Засоби Благодаті всиляє їй віру й через віру в Ісуса Христа і в Його обітниці людина розкаюється в своїх гріхах і саме через віру людини Ісус дарує Прощення і Вічне Життя.
       Читаючи: «І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!» - ми радіємо, що Господь має владу прощати гріхи. Що наші гріхи в яких ми щиро розкаюємось нам прощено.  Знаючи це ми також бажаємо щоб наші близькі, друзі, родичі також були прошені і також були громадянами Царства Божого. Тому зразу після народження зазвичай ми їх приносимо до Церкви і через Таїнство Хрещення вони «вдягаються в Христа» і стають «дітьми Божими»…
       На жаль християнське виховання зазвичай в більшості людей на цьому закінчується. Й тому стан їхньої віри схожий на паперового кораблика, який розмокає й тоне навіть від маленьких струмочків талого снігу. Чи може такий кораблик витримати «бурхливе море» людського життя? Ні не може. Також стан їхньої віри схожий на «розслабленого» із сьогоднішнього Євангельського читання. Він знав про Ісуса Христа як і знав що Він зцілює і прощає людей. Але через вади здоров’я він не міг прийти до Ісуса. Так само багацько людей знають про Ісуса Христа, але їхня віра занадто слабка, щоб в неділю дійти до Церкви. Тому наш обов’язок християнина привести цих людей до Ісуса Христа та до Його Церкви. Так само як свого часу зробили з нами наші близькі. І саме за них ми завдячуємо Господу за наше спасіння. Вони були для нас тими «човниками спасіння», що привели нас до Ісуса Христа.
       Хай нашому Господу Ісусу Христу одному буде вся слава і честь навіки віків. Амінь.


       Всемилостивий Боже! Ми дякуємо Тобі за всіх людей які свого часу привели  нас до Ісуса Христа - до нашого Господа, Спасителя і Викупителя. Який Своєю дорогоцінною кров’ю звільнив нас від влади гріха. Використовуй Отче Небесний нас, щоб ми могли приводити людей, які через слабкість віри, самі не в змозі прийти, до Церкви. Амінь.

Немає коментарів:

Дописати коментар